Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- В «Урбіно» видали безсмертну «Емму» Джейн ОстінКниги | Буквоїд
- Рената Пйонтковська. "Китиха"Дитяча книга | Буквоїд
- Фредерік Верно, "Рейвах"Книги | Буквоїд
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
Re:цензії
«На війні дістаєш добру науку, але платня за неї дуже висока»
Ернст Юнгер. В сталевих грозах / Переклад з німецької Юрка Прохаська. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2014. – 324 с.
***
А у цієї війни було стільки шансів не бути
…
Коли з хребтів проросли хрести –
Світ обійнявся уперше
І побачив, що накоїв.
Тоді дощі стали чорні
І смолою лягли на груди квітів
«Соледат» – кричав хтось
У порожніх вікнах.
«Бог помер» – приклякали люди
Усе одно в молитвах.
«Забери цей страх» – просили у черевах
Ненароджені діти.
І дні розвіювалися,
Як туман над єдиним небом.
Але ж усе лише почалося,
Бо світ обійнявся уперше…
І від цього тріснув
По берегах, по пустелях і стегнах.
І від цього завмерло
Єдинощасливе серце Творця.
Роман Ернста Юнгера "В сталевих грозах" є щоденником-хронікою Першої світової війни, за якою автор не лише спостерігав, не лише проживав її, а й став її героєм. Сотні битв. Десятки важких поранень. Проте Ернсту Юнгеру вдалося стати і переможцем ситуації (не війни), і написати десятки романів, увійти в історію світової літератури, а також прожити 103 роки, що, певно, і є основною відповіддю, чому він залишив по собі таку безцінну спадщину. В "Сталевих грозах" передає дух та настрій війни, яку він не розглядав, як покарання чи несправедливість, а лише, як сансару, невідворотність, долю. Автор розповідає про те, як війна входить в душу людини, як вона стає частиною існування кожного, як звикаєш до неї і вже й не уявляєш, що колись було по-іншому. "Заповідалась якась глибинна переміна, що була наслідком невизначеної тривалості й найвищої напруги життя на краю безодні. Мінялися пори року, приходила зима, за нею знову літо, а ми все воювали й воювали без кінця. Ми втомились і звиклися з обличчям війни, та саме через цю звичку все бачилося в якомусь приглушеному чужорідному світлі. Навальність її проявів не сліпила. Відчутно було також, що смисл, з яким ми вирушали на війну, зужився і більше не задовольняє. Війна задавала все складніші загадки. Дивний то був час."
Дивний час і тепер у нас, в українців, ми звикли апелювати гаслами, що нічого надзлого не може бути в ХХІ столітті, бо це ж час демократії, а ми – Європа! Самі ж зараз стоїмо на порозі Третьої світової. Навіть тепер, пишучи це, я впевнена, що ніякої Третьої світової не буде (кажуть, таке переконання мають перед кожною великою війною). Також колись була впевнена, що ні я, ні мої діти ніколи не знатимуть, що таке війна. І кожне слово Ернста Юнгера особливо гостро лягає саме зараз на серце, бо знаємо про те, що і наші солдати так само в окопах, і їх так само хтось обстрілює, і їм холодно, і т.д… Ернст Юнгер називає війну "найжорстокішим ремеслом". І ніхто не може посперечається з тим, чи має автор рацію, коли сам і був пульсуючим серцем війни. Жахаючим є розуміння, наскільки знецінюється життя в час війни. Пригадаймо наші емоції, коли померли перші герої "Небесної Сотні", а як ми реагуємо тепер, коли чуємо про сотні вбитих… Війна – нівелює життя. "Я думав, що мене поцілили в серце, та в очікуванні смерті не відчував ні болю, ні страху. Падаючи, я бачив білу гальку в дорожній глині; її порядок був дуже значущий, необхідний, як лад зірок, і віщував великі таємниці. Він був знайомий і важливіший від бійні, яка мене оточувала."
Історія циклічна. Війна, насправді, триває завжди, просто іноді в неї час загострення, а, іноді, час ремісії. Не знаю, як би сприймався роман Ернста Юнгера, якби не війна в Україні. Проте не можу сказати, що сам текст для мене був надто безжалісним, приймаєш його, скоріше, як документальне кіно. Раджу прочитати цю книгу, вона демонструє війну без надмірного художнього забарвлення, з тверезим розумом та реальною оцінкою ситуації. Навіть тоді, коли Ернст Юнгер знав, що його країна програє війну, коли віддавали останні території, він залишався мужнім та спокійним (?).
Взагалі, літературне життя Ернста Юнгера було неймовірно насиченим та різноманітним (від воєнних хронік до текстів про наркотичні речовини), але це вже зовсім інша історія… Так само, як і Друга світова війна в його житті. Проте в кожної війни, окрім тисячі негативних означень, є одна найжахливіша – безжалісність…
Коментарі
Останні події
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"
- 24.04.2024|11:49Олена Чернінька презентує книжку "Лемберґ: мамцю, ну не плач" у Червонограді та Луцьку
- 24.04.2024|10:47"Лабораторія" влаштовує гаражний розпродаж!
- 24.04.2024|09:57Видавництво Анетти Антоненко перевидасть «Пасажира» Патріка Сенекаля
- 23.04.2024|19:34Лауреаткою премії Drahomán Prize-2023 стала Катажина Котинська
- 23.04.2024|14:56Open call на участь у благодійній виставці “1000 ШЕДЕВРІВ, ЗНЯТИХ НА СМАРТФОН”
- 23.04.2024|10:59У Києві презентують роман Галини Лицур-Щадей «Вдома чекає Марко»
- 23.04.2024|09:20Стартував передпродаж на роман Артема Чеха «Пісня відкритого шляху»