
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Джон Ґвінн. "Лють Богів"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Аталанта"Проза | Буквоїд
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
Re:цензії
Абсурдизм як спосіб вижити
Олег Шинкаренко. Кагарлик. К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2014.
Як відомо, у нашій країні є дві проблеми – дурні та дороги. Чи зміниться ситуація через 100 років? Відповідь на це питання спробував дати Олег Шинкаренко у романі-оповіданні «Кагарлик».
Суцільна Кагарличчина
В анотації до «Кагарлика» автор позиціонує його як «сатиричну антиутопію», тож і будемо розглядати його через таку призму. Даний жанр в цьому разі передбачає підвищену концентрацію тих самих дурнів та поганих доріг на уявній квадратній одиниці тексту. І автор впевнено слідує цим канонам. Дорогами пересуватися небезпечно. Дозволити собі це можуть лише численні бандформування (привіт від часів «махновщини»), члени воєнного підрозділу «Богородиця» та…Бог у вигляді діда Петра (про це – трохи згодом).
Із дурнями ситуація погіршилася – чи, в цьому разі, варто сказати - покращилася? В Ucraina post apocalyptic нормальність стає найгіршою формою безумства. Через численні війни та китайську навалу, пророковану у вірші Сергія Жадана «300 китайців, у самому Києві налічується не більше пари сотень людей. Що вже й казати про навколокагарлицькі області?
Доказом цього слугують і численні персонажі роману. Тут відкривається одна із неоднозначних сторін «Кагарлика». Відносно «нормальні» герої, які водночас і є двигунами сюжету, схожі на спостерігачів. Вони споглядають за хаосом, до якого пристосовуються інші персонажі, та не знаходять у ньому місця. Блідими примарами проїжджають підземні колії, продираються крізь багряне небо Марсу, та сприймають світ як натуралісти, а не як завойовники.
Прийом амнезії головного героя тільки посилює це враження, даючи можливість відрізати усі можливі зв’язки із навколишнім світом. Мабуть, усвідомлюючи це, герой ставить собі за мету знайти дівчину Олену, яка є кимось близьким для нього. Проте навіть у цих пошуках немає ніякої видимої мотивації. Навколо гинуть люди, колеги виявляються величезними записами на жорсткому диску комп’ютера, а герої не стають ні краще, ні гірше. Комусь така сталість прийдеться до вподоби, сприйнята немовби модернова родзинка твору, а хтось не відчує зв’язків із тим, що відбувається.
Очима головного героя, Олександра, читач бачить уривки постапокаліптичного українського буття – такі собі футуристичні скетчі. Письменник вирішив зберегти оригінальну форму, запозичену із однойменного проекту у Facebook. Тепер кожна частинка тексту складається зі ста слів. У більшості випадків, кожна з цих частинок певним чином відокремлена від усіх інших, що підсилює авторську мову – лаконічну, насичену флером недомовленості та подекуди аж занадто перебільшеною грою слів.
Цей дивний новий світ
Яка ж вона – «кагарлицька» Україна майбутнього? Як і автор шалено популярного постапокаліптичного сетінгу «Метро 2033» Дмитро Глуховський, Олег Шинкаренко приділяє увагу життю на спустошеній Землі рівно стільки, скільки необхідно для прийняття на віру. Не чекайте детальних описів суспільного ладу, геополітичної ситуації у світі чи футуристичних новинок у дусі оруелівського «1984». Використання абсурду та сатири певною мірою згладжує цей недолік, але це не додає балів до пізнаваності світу «Кагарлика».
Олег Шинкаренко чесно попереджає, що роман пародіює розповсюджені штампи наукової фантастики та журналістики. Та чи можна віднести до них численні сліди – не факт, що навмисні, але все ж – того самого «Метро 2033»? Мешканці підземного Романкова ніби пародіюють жителів московського метро вищезазначеної книги, а уривок із думками помираючого мешканця однієї з останніх багатоповерхівок – справжня алюзія на аналогічний момент у «Метро 2033», тільки там дія відбувалася у закупореній будці із цигарками та продуктами.
І по всьому
Прочитавши «Кагарлик», ризикуєш отримати дивні відчуття. Починається він як гарний абсурдистсько-вимальований роман, потім перетікає у синтезований із «S.T.A.L.K.E.R.» та «Метро 2033» екшн, а закінчується.... Не будемо розкривати карти (себто – спойлерити), але відкритий фінал «Кагарлика» дає надію на те, що автор більш детально опрацює досить перспективний постапокаліптичний світ, що постає перед нами у романі. Незважаючи на численні запозичення та схематичність персонажів, залишається потужний заряд своєрідного медіавірусу, яким може стати світ «Кагарлика».
Із одного боку, «Кагарлик» приваблює трохи божевільною атмосферою, де Леонід Черновецький випаровується на сонці, а місто вибудовується навколо велетенського крота під землею, а з іншого – відштовхує пасивністю головних двигунів сюжету та вторинністю деяких сюжетних елементів. Тож кожен вирішить для себе сам, чи відправлятися у подорож до «Кагарлику». І пам’ятайте: із часом іноді відбуваються дивні речі….
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва