Re: цензії
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Дещо про галас і музику
Марія Парр. Тоня Ґліммердал. – Вінниця: Теза, 2012. – 248 с.
Повість починається з галасу – Тоня Ґліммердал, єдина дитина у всьому селищі Ґліммердал, з піснями й вересками катається на лижах, потім не менш ефектно випробовує снігокати – одне слово, компенсує шумові ефекти за всіх відсутніх у селищі дітей. Цим вона дуже дратує власника кемпінгу Клауса Гагена, який особливо переймається спокоєм своїх статечних відпочивальників. Любить погримати і Тонін найкращий друг – 74-річний Ґунвальд. Часом кричить і Тоніна чайка, хоча з нею часом можна домовитися, якщо дуже попросити і пообіцяти палац із справжнього пряного тіста.
Іноді здається, що герої повісті взагалі не можуть спілкуватися «як усі». Кожен крок до гармонії вони долають через кризи. Не побилася б на першій своїй зустрічі Тоня з хлопчиком Уле, який несподівано завітав до забороненого дітям кемпінгу, не стали б вони потім такими гарними друзями, що під час несподіваної зустрічі в місті «вигулькують з нічого і пускаються між ними в танок усі прекрасні спогади про зимові канікули». Не запустив би Уле на обіді соусом об стіну, посварившись зі своїм старшим братом за батька, який телефонує лише на день народження, не замислився б і Ґунвальд про свої стосунки з донькою Гільдою, якій не телефонує навіть на день народження. Не зламав би Ґунвальд шийку стегна і не ліг би в лікарню на операцію – не запустився б той нелегкий і такий зворушливий процес примирення з донькою й відновлення зв’язків, якому й присвячено цю книжку.
Мабуть, і Тоні треба було промокнути день і ніч на порозі перед зачиненими дверима в Гільди, щоб вони нарешті пізнали одна одну з найкращих сторін.
Герої цієї динамічної і психологічно тонкої повісті постійно долають себе, щоб зблизитися одне з одним. Через власну, часом, недолугість, замкнутість, здавалося б, невиправні помилки вони пробиваються одне до одного, як річка Ґліммердал з-під льоду навесні. І що далі, цей шум ладнається в музику. Тоді, коли навмисне грубувато, незграбно виявляються найщиріші почуття, коли налагоджуються зв’язки – з друзями, дітьми й батьками, такими різними поколіннями, усім тим, що живе з тобою навколо – тваринами, горами, рідними місцинами. Зацитую уривок у чудовому перекладі Галини Кирпи: «Усе подальше життя Тоня Ґліммердал пам’ятатиме цю годину так, ніби то було вчора. Кожна секунда лежатиме у сховку її пам’яті, мов діамант. Адже тільки-но Гайді налаштовує Ґунвальдову скрипку і приставляє її до підборіддя, стається найдивніше диво, яке тільки Тоня коли-небудь бачила і чула.
Гайді грає разом із річкою.
За ними, над ними і довкола них витають пахощі річки Ґліммердал, а щойно Гайді проводить смичком по струнах, звуки скрипки змішуються з плюскотінням води. Усе Тонине тіло вкривається сиротами. Її обіймає музика».
Де музика – там гармонія. А де гармонія – там Бог. Релігійна тема живе в повісті ненав’язливо й органічно: кульмінація твору – день народження «двигуна щирості» всього селища Тоні Ґліммердал фактично збігається з Великоднем. «Музика, творена двома інструментами, вплітається в голоси хору, наповнює всю церкву до самого склепіння й випливає надвір, у весну».
Коментарі
Останні події
- 20.03.2024|14:23У київському просторі PEN Ukraine відбудеться публічна розмова Мирослава Мариновича з Мирославою Барчук
- 20.03.2024|14:02В Україні видадуть продовження серії «Червоний Арлекін» італійського письменника Роберто Річчі
- 20.03.2024|14:00У «Видавництві 21» готують до друку перше в Україні гумористичне фентезі про ІТ
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві