Re: цензії

19.07.2024|Богдан Дячишин, Львів
Я і є памʼять – вічний
18.07.2024|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету ім.Стефаника
Літературознавчі візії Лариси Табачин
Знову – Селін, знову – війна
06.07.2024|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель України
Верліброві філософеми Євгена Барана
28.06.2024|Сергій Постоловський
«Анатомія ненависті. Путін і Україна» Сергія Руденка. Книга для тих, хто хоче не тільки знати, але й зрозуміти
27.06.2024|Богдан Дячишин, Львів
«До світла, що у слові…» (Полілоги живого слова для дітей і дорослих)
20.06.2024|Віктор Вербич
Нора Ікстена: «Чи любов краща за життя?»
18.06.2024|Галина Максимів, Прикарпаття
Відкриваючи «Галактику Андромеди»
І рід, як сад
Душа Ахерона. Життя опостінь

Re:цензії

Перекладацький проект у дії

Dziuba Tetiana and Serhii. Selected Poems / English translated from Ukrainian Luba Gawur and Bohdan Boychuk. – New York: P ublisher BOGDANI, 2014. – 104 p.

Дзюби Тетяна і Сергій. Вибрані вірші / Англійською з української мови переклали Люба Ґавур та Богдан Бойчук. – Нью-Йорк: P ublisher BOGDANI, 2014. – 104 с.

Українську поезію не так уже й часто перекладають іноземними мовами, особливо англійською. Зрідка трапляються такі щасливі випадки. Причини нашої непопулярності відомі – ми перебуваємо на околиці світу. Україна погрузла і ніяк не вибереться з трясовини свого минулого. Ми живемо старими мірками й старими звичками. Для більшості письменників ота сумнозвісна залізна завіса між країною нашого проживання та рештою світу так і не впала. Як свідчать гасла на транспарантах наших проросійськи налаштованих співвітчизників на сході країни, величезна маса народу все ще мешкає в СРСР. Якщо цих людей можна назвати притомними, то їхня свідомість перебуває десь у дрімучих 70-80-х роках, у самому розквіті застою.

Ніде правди діти, час від часу Україна опиняється в центрі світової уваги. Зазвичай причиною цієї уваги є які-небудь корупційні скандали чи іншого роду безчинства. Однак такої слави і ворогам не побажаєш. Правда, знамениті ми ще й своїми революціями. Спочатку Помаранчевою, котра успішно провалилася, дякуючи народному Президентові Ющенку. Тепер – Євромайдан. Із цією ще рано робити підсумки, бо для одних вона вже закінчилася, для інших все ще продовжується. Але не в тім справа. Чи потрібна Україні така специфічна популярність? Афганістан уже десятки літ перебуває в центрі світової уваги, тільки ж чи легше від цього самим афганцям?

Проте вернімось до перекладів. Здається, серед пишучої братії уже зрозуміли, що ніхто не візьме українського письменника за руку і не виведе на простори світової літературної слави. Хтось із цим змирився, хтось попри все продовжує надіятися на якийсь щасливий випадок... І тільки дехто намагається самотужки пробиватися до світового читача. Наприклад, Сергій Дзюба замислив міжнародний літературний проект: «Вірші Сергія і Тетяни Дзюби п’ятдесятьма мовами світу». І, як не дивно, почав успішно втілювати його в життя. Принаймні вже зараз твори подружжя перекладені п’ятдесятьма мовами й надруковані у тридцяти двох країнах. І це при тому, що відтоді, як стартував проект, не минуло й двох років.

Як я розумію, книга англійських перекладів (власне, це – білінгва: англійською та українською) Тетяни і Сергія видана в рамках цього проекту. До того в Любліні, у Польщі, вийшла ошатна збірка відомого чернігівського подружжя польською й українською мовами «Розмова чоловіка і жінки» у перекладах науковців та професійних перекладачів Яґеллонського університету в Кракові Роксани Кжемінської, Анни Тилютки та Маріанни Хлопек-Лабо, ілюстрована графікою знаної сучасної польської художниці Ядвіґи Квятковської.

Англійська книга зроблена у формі клепсидри. З одного боку Tetiana Dziuba «Accommodation of time», з іншого – Serhii Dziuba «The sun smells of snow and apples». В оформленні обкладинки використаний живопис художників зі США –Роквела Кента та Великобританії – Едварда Берн-Джонса; вірші ж проілюстровані роботами відомого англійського графіка Артура Рекхема.

Щодо перекладачів. Це – Богдан Бойчук та Люба Ґавур. Пана Богдана особливо відрекомендовувати не треба: не буде перебільшенням, коли назвемо його живим класиком української літератури в діаспорі. Один зі співзасновників знаменитої Нью-Йоркської групи. Був засновником та головним редактором щоквартальника «Світо-вид», який спочатку видавався за океаном, а пізніше перекочував до Києва. Виступає у ролі поета, прозаїка, драматурга, перекладача, а частенько і в ролі літературного критика. Коротше кажучи, на совісті у цього чоловіка чимало прекрасних мистецьких справ. Те, що Бойчук долучився до перекладів, бажаючи представити американській публіці поезії чернігівського подружжя, чимало означає. Найперше – це висока оцінка творчого доробку Тетяни і Сергія. Інакше б він за цю справу не брався.

Письменниця та перекладач Люба Ґавур – менш знана в Україні, проте любителі художньої словесності мали змогу ознайомитися з її творчістю (українською частиною доробку, бо авторка пише також і англійською) у журналах «Сучасність», «Кур’єр Кривбасу», «Золота пектораль» та інших виданнях.

До речі, автори принагідно дякують знаній письменниці з Бразилії, Шевченківському лауреату Вірі Вовк – за те, що саме вона започаткувала проект під назвою «Вірші Сергія і Тетяни Дзюби п’ятдесятьма мовами світу».

Що ж, проект просувається. Наскільки мені відомо, готуються нові зарубіжні збірки поезій Тетяни й Сергія – у Швеції, Франції, Казахстані... Цього року відбулося вже 24 презентації книг чернігівського подружжя – в Україні, Польщі, Італії, Македонії. Всього ж у 2014-му заплановано провести 50 їхніх презентацій, зокрема в США. Сергія й Тетяну вже прийняли до Міжнародної літературної (науково-мистецької) Академії «Македонія презент» (м. Скоп’є). Також Сергій вступив до Слов’янської літературно-мистецької Академії (м. Варна, Болгарія).

Подружжя стало лауреатами престижної міжнародної нагороди «Золотий перстень», яка щороку урочисто вручається на найбільшому в Македонії Форумі видавців (а змагаються за цю відзнаку відомі письменники з багатьох держав). Українські поети таку нагороду, дуже популярну на Балканах, за всю історію її існування здобули вперше. Якщо це – успіх, то аж ніяк не випадковий. 

Звісно, українські письменники не повинні постійно варитися у своєму соку, безперестанно нарікаючи на все те, що заважає їм реалізуватися. А виглядає так, що український автор таки може здобути визнання не тільки в рідних пенатах, але й на чужині. Принаймні засвідчити про свою присутність у цьому багатоликому світі. Для того, щоб стати популярним за кордоном, потрібно працювати довго й наполегливо, а Сергій Дзюба порівняно недавно запустив свій проект.

Втім, гадаю, вже зараз талановитий письменник, журналіст, перекладач і очільник «Чернігівського інтелектуального центру» володіє цінним досвідом, який би не завадив його колегам по цеху, котрі бажають істотно розширити коло своїх читачів за рахунок іноземців.

Навіть, якби Сергій Дзюба не захотів ділитися досвідом просування власних творів за рубіж (хоч він не робить із цього жодних секретів), ми просто можемо надихатися його прикладом і діяти на власний розсуд. Адже яким би геніальним не був письменник, не варто розраховувати, що якогось дня він пробудиться знаменитим у Німеччині або Франції.

Шукайте перекладача.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери