
Re: цензії
- 27.06.2025|Ірина Фотуйма"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
- 26.06.2025|Михайло ЖайворонЖитомирський текст Петра Білоуса
- 25.06.2025|Віктор ВербичПро що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
- 25.06.2025|Ігор ЗіньчукБажання вижити
- 22.06.2025|Володимир ДаниленкоКазка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
- 17.06.2025|Ігор ЧорнийОбгорнена сумом смертельним душа моя
- 13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя СтефаникаЗвичайний читач, який став незвичайним поетом
- 12.06.2025|Ігор Зіньчук«Європейський міст» для України
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
Видавничі новинки
- Вероніка Чекалюк. «Діамантова змійка»Проза | Буквоїд
- Джон Ґвінн. "Голод Богів"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. "У тебе є ти!"Проза | Буквоїд
- Крістофер Паоліні. "Сон у морі зірок"Проза | Буквоїд
- Дженніфер Сейнт. "Електра"Книги | Буквоїд
- Павло Шикін. "Пітон та інші хлопці"Книги | Буквоїд
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Серце старої Риги
Чакс, Александрс. Серце на тротуарі. Поезії у супроводі картин Карліса Падеґса / Переклав з латиської та упорядкував Юрко Садловський. – Львів: Видавництво «Астролябія», 2012. – 64 с.
Завжди, коли говоримо про перекладну літературу мусимо мати на увазі моменти «неперекладності», які майже завжди трапляються перекладачеві. Переклад латвійської поезії сприймаємо як своєрідну трансформацію оригінального авторського письма в український простір. При цьому завжди варто пам’ятати про важливість правильної інтерпретації будь-яких перекладених творів. Адже перекладач – лише місток між автором та читачем, а перекладати вірш – це настільки ж складно, як і творити оригінальні тексти.
Вірші Чакса мають своєрідну структурну будову, що підсилюється ритмічними пластами конструювання поетичного образу. Оскільки за тематикою – це урбаністична поезія, то й метафорика торкається здебільшого вулиць Латвії:
Я мешкаю в стінах самого центру,
де сад –
один горщик з квітами на дзиґлику в кімнаті
та жмут минулорічного вересу у вазі.
Поєднання описів міста із описами природи творить синестезію зорових та звукових образів: «У вузькому, як щілина поштової скриньки,/ провулку Старої Риги,/ де шумовиння й штурханина ледве відлунює,/ де пахне смолою, залізом і яблуками з підвалів сухих…». І тут маємо влучне порівняння дами із інструментальною (звуковою) технікою, себто паралелізм: «я зустрів панну/ гарненьку й метку,/ як язик,/ як на струнах скрипковий смичок».
Знаходимо й оди вулицям із несподіваними порівняннями та контрастними поєднаннями:
О вулице Маріяс,
монополістична вулице
жидів
та нічних метеликів, -
дозволь
величати тебе
у віршах довгих і струнких,
як шиї жирафів.
Навіть еротичні мотиви змальовуються піднесено, високо: «Вона спішить на вечірку,/ де так солодко смоктатиме лікер,/ танцюватиме чарльстон/ і, близько четвертої ранку,/ віддасться в пітьмі/ пихатому молодикові у фраку». Що особливим є у версифікації цих текстів – особливий ритм, який досягається завдяки увиразненню кожного окремого рядка і багатошаровому конструюванню образів, які лише в сукупності можуть творити цілісну картину.
Важливим також є прийом градації, що ніби навмисно підсилює сказане, акцентуючи на повторах: «Афіші, афіші – душі міст –/ яскраві, крикливі, мов панчохи кобіт,/ криваво-червоні, чорні і жовті – / на кожному розі, біля кожного стовпа і брами/ кидаються на мене, як оті розпусниці опівночі».
Авторські паралелі вражають своєю несподіваністю та конкретністю: «На новому понтонному мості/ я зустрів пана./ Від нього повіяло/ такою повнотою, таким спокоєм,/ немов від смаженого поросяти/ на біло вкритому столі». А від деяких текстів віє навіть натуралізмом:
Її очі
були вологі,
неначе два брунасто-блискучі каштани,
а її стегна
під сукнею,
короткою, мов грудневий день,
спантеличили моє серце
Але все ж таки найхарактернішою ознакою поезії Чакса є несподівані, контрастні, а іноді й оксюморонні порівняння: «морозиво…/ твої ріжки/ пишні й кремові,/ мов троянди у склепах,/ твої ріжки/ рум’яні, мов кров,/ мов губки кобіт і світло нічного авто»…
Коментарі
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва