Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень

Re:цензії

10.09.2012|07:12|Микола Цибенко

Зворотний бік… критики

Дара Корній. Зворотний бік світла: роман / Дара Корній; передм. Г. Пагутяк; худож. В.Котляр. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2012. – 320 с.

Передмова до книги - як увертюра для опери. От тільки «увертюру» до цієї книги написала інший автор - письменниця Галина Пагутяк. Слід відзначити, що передмова прозвучала коротко і змістовно-ємко. Важко втриматися від спокуси подати хоча б невеличку цитату: «Якщо в українського письменника є уява і смак, він цілком може обійтися і без імпортних гномів та гоблінів і тішитися увагою читачів». Краще важко сказати - адже Дара Корній довела своїми творами ці якості.

Попереднє застереження - я не буду розглядати питання «Чому автор пише твір?», бо це не тема цієї критичної статті, але торкнуся питання «Для чого пишеться критична стаття?». Так от - вважаю, що критична стаття може мати дві мети: або пишеться для потенційного читача, який вагається - чи варто читати твір «N», чи не варто цього робити. Відповім зразу потенційному читачеві роману Дари Корній «Зворотний бік світла»: так, роман вартий того, щоб його прочитати тим, кому до вподоби вишуканий політ фантазії у вигаданому в уяві автора світі, але цей світ так близький до нашої реальності, що можна невільно засумніватися у фантазійності сюжету.

Якщо ця фраза заінтригувала, сідайте і читайте роман.

Перед поясненням другої мети критичної статті - невеликий відступ.

Коли я навчався в школі, то відвідував літературний гурток, який вів учитель української мови і літератури. Ось його слова у моєму вільному викладенні: «Якщо ви захопилися літературною творчістю, то майте на увазі, що читати чужі літературні твори ви повинні НЕ ТАК, як звичайний пересічний читач. Тобто - читаючи текст, у підсвідомості ви повинні аналізувати і запам´ятовувати: якими художніми засобами володіє автор, яке словникове наповнення твору, як автор деталізує свою оповідку...». До цієї мудрої поради слід додати, що не зайвим буде зафіксувати і помічені недоліки твору, отже, вчитися ще й на чужих помилках.

Після цього відступу можна відповісти на запитання «Для чого пишеться критична стаття?» і пояснити другу мету - якраз для тих читачів, які захоплюються літературною творчістю. Оце і є «зворотний» бік критики.

Скориставшись порадою учителя, я, як непрофесійний критик, вирішив зафіксувати певні моменти роману, які чимось мене вразили, і поділитися ними із читачами згаданої вище категорії.

Декілька слів про сам роман. Космос твору - вигадані та реальні світи: світлий світ, темний світ, світ Єдиного Бога та инші світи, в яких мешкають, кохають, ненавидять міфічні, історичні, реалістичні та вигадані герої, неповний перелік тільки їх імен вражає уяву: Птаха, Стриб (він же Стрибог), Мор, Мара, Посолонь, Верха, Мальва і т.д. Герої смертні і безсмертні, вони рухаються в просторі і в часі так, що від сучасного Львова легко переносяться до далеких сарматок-царматок-амазонок (хоча слово «амазонки», як не наше, в романі відсутнє). Канва роману побудована на непростих взаєминах між двома закоханими безсмертними - Птахою та Стрибом. Попри фантастичність сюжету, роман вражає життєвими реалістичними філософськими розмислами-висновками, які частенько нагадують афоризми. Цілу низку таких висловів я окремо виписав і з великим задоволенням (від повторного читання) наводжу тут (тільки деякі з них):

«...краса, розум, сила та мудрість в одній жінці - чи не забагато!»

«...Очікування битви - гірше аніж сама битва...»

«...ревнива кубіта - то стихійне лихо.»

«...надмірна самовпевненість завжди породжує самозакоханість.»

«...Є щось вище над поняттями добра та зла.»

«...Пла́кати можуть і вміють ті, хто вміє співчувати, кому болить і ті, хто вміє кохати.»

Тепер перейдемо до окремих художніх якостей роману.

Чим нам подобається неторканий людиною клаптик дикої природи? Різномаїттям, наприклад, квітів. Такими оригінальними квіточками в романі постають епітети: «ледача курява», «сіра смага», «шпаркий дощ», «кровожерна вдача», а ось вітер і «невловимий», і «свобідний», і навіть «навіжений». Важко утриматися від спокуси навести ще один (але який!) приклад: «...Довгокосі, дужі, красиві, граційні, худі, сильні, великі, повні, високі, стрункі, малі, юні, зрілі жінки та дівчата.» Ось така характеристика-малюнок сарматок-царматок. Це тільки окремі «квіточки» епітетів, а їх у романі цілий килим.

«...уривки-спогади трохи кволі, але такі яскраві, мов озимина, що визирає ранньою весною з-під снігу.» В цьому прикладі є й вищезгадані епітети, але це ще й метафора, яка поетизує роман. Пересвідчить ще один приклад: «Мальві подобалося тоді все, особливо безлюддя, а ще - вода, вода, вода, яка вабила, кликала, торкала, гладила, пестила...» В цьому реченні і метафора, і рефрен, і безсумнівно - ПОЕЗІЯ.

Кожний герой роману має свою МОВУ. Найбільш виразно це видно по «молодіжній» мові дівчинки Мальви. Ось її сленг: «не парся», «капєц», «лаханутися», «стрьомно», «бзік», «блін горєлий», «пофіг» та инші. З цією ж героїнею пов´язані і деякі іронічні сценки (яких, можливо, на жаль малувато в романі) - чого варта історія із вихователькою дитсадочка Саломеїною Охрімівною (вона ж - Сала Хрінова в устах Мальвочки).

Роман, мабуть, був би менш цікавим, якби автор не володіла майстерною деталізацією, яка животворить події, що відбуваються і у вигаданих світах, і в реальному світі. Смію стверджувати - роман цілком придатний для екранізації, бо являє собою майже готовий сценарій (додам - особливо для повнометражного мультфільму). На підтвердження тези про вправність автора у деталізації - досить розлога цитата опису гвинтових сходів у Чорнобоговому Храмі: «...Поруччя зроблене у вигляді чорних багатоголових змій, а бокові решітки оздоблені так званими сценами із людських гріхів. Творець драбини - справжнісінький гуморист. Щоб так художньо принизити смертних, слід добре запізнати їх світ - заздрість, пиха, брехня, чвари, наговір, зрада, зухвалість, гординя, нікчемність, лінь і ще багато чого з предовгого списку нечеснот.» Переконливо?!

Роман має дві частини, які розчленовані розділами з дотепними заголовками, назви коротко і чітко окреслюють наступні події. Для підтвердження - приклади: «Світ чотирьох Сонць», «П´яті ворота», «Сармати», «Великий Глас», «Біловоддя» та инші.

Ось, мабуть, і все, що я «наколупав», уважно читаючи «Зворотний бік світла», ну «тіпа капєц»... Далі - роман наодинці з читачем!



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери