Будь-яка подорож добра тим, якщо ти знаходиш людину, яка виповнює твої враження про те чи інше місце позитивними висновками. У Кіровограді я був декілька разів, й усі поїздки пов´язані з моєю університетською роботою. І тільки остання поїздка у травні 2012 року стала результатом мого письменницького заангажування. З ініціативи НСПУ обласні спілчанські організації розпочали візити "ввічливости" - фактичного знайомства одне з одним. І це на 21 році української незалежности. Швидкі ж ми, гей!

Делегацію івано-франківських письменників у складі 4-х літераторів (Євген Баран, Ярослав Ткачівський, Іван Гаврилович, Василь Олійник) прийняв очільник кіровоградських літераторів Василь Бондар. Сей приїзд галицьких письменників був йому як "сніг на голову", але він зробив усе, аби враження від зустрічі з Кіровоградом у нас були якнайкращі. А вже після чергової нашої зустрічі із бібліотекарями, літераторами і читачами обласної бібліотеки ім. Д.Чижевського ми познайомилися із Олександром Косенком. "Називайте мене Сашком", - відразу запропонував цей жвавий, енергійний, високий сивий чолов´яга.

Завдяки Косенкові  прикарпатські літератори мали змогу  ближче познайомитися із самим Кіровоградом. А наступного дня ми поїхали на хутір "Надія", родовий маєток Івана Карпенка-Карого. Словом, вражень було багато і вражень позитивних. Прощаючись, Сашко подарував кожному із гостей свою поетичну збірку "На сьомий день", яка була відзначена обласною премією імені Евгена Маланюка. "Але прошу Вас сказати мені правду", - з юнацьким максималізмом майже вимагав. І хоча Сашко вже давно виступає в літературі, сам є членом бюро літературного об´єднання "Степ", поетична збірка є його книжковим дебютом. Її появі треба також завдячувати кіровоградському поетові, авторові передмови до збірки Вікторові Погрібному. Він же розкриває назву збірки і оцінює поетичну манеру Сашка Косенка: "Вирішуємо дати назву - "На сьомий день". Це день, коли Господь оглянувся на свої творіння. (...). Вірш Олександра Косенка - це зліпок з живого, не остиглого й неостигаючого життя, де чийсь навіть погляд може зупинити крок пішого і змінити курс польоту того, хто з крилами. Бо воно - життя!". Віктор Погрібний називає ще одного кіровоградського поета Валерія Гончаренка (1942-2000), який мав вплив на формування естетичного досвіду Сашка Косенка. Щоби завершити розмову про назву, ще додам, що в збірці маємо поему "Сім кроків кола", яка власне і є авторською версією творення поетичного світу:

Як Сьомий Крок окреслить круто Коло,

Щоб знов

Живе пірнуло в Небуття,

Щоразу Словом викується Голос

І знов Душа ограниться з нестям.

Настане час

Гіркої пити тризни -

І Пам´яті уродиться пора.

Бо дбають трон

То Ладо,

То Мара.

Крізь хмари сонце веселково бризне.

Іде по колу споконвічна гра.

У книзі Сашка Косенка є кілька тематичних блоків, які добре структуровані, надаючи самій книзі цілості й світоглядно-естетичної вичерпности. Маю на увазі блоки екзистенційно-елегійні ("Стомившись // Від Криму та Риму, // Помремо і ми нестарими"); інтимні ("Твої зіниці трапились мені, // Як чорні ополонки Водохрещі"); суспільно-громадянські з виразним іронічним контекстом ("це МОВЧАННЯ ЗА ПРАВДУ // сієста свідомості // сон // бо оскверненню душ // присвятили ми сяйва і німби").

Вірші Сашка Косенка пристрасно-елегійні, екзистенційно-спогадові. Такого вибухового настрою, такої усвідомлено-лагідної самоти, такої світоглядно-сакральної інтонації не так просто знайти в сучасній українській поезії. А ще вибухи-метафори майже в кожному вірші: "Не воскреснуть! // А так... // Обпарканитись горем своїм, // Наковтатися бід // Та дивитьися навіть полинно, // Як на вістрі атак // Глухоту перегукує грім, // Чи зривається в смерть // Від ОСТАННІХ // Червона краплина" ("Месія"); "Пішло гуляти горе по землі. // про що мовчав // Вельможних шапок соболь, // Коли летіли квітнем // На Чорнобиль // Із Хіросіми чорні журавлі?" ("Як небуття процокав коник чалий..."); "Вони байдужі до пісень. // Їм не пробитися до тями. // Рим // Годуватиме гусей! // Та Душу // Живлять - солов´ями!" ("А Бог мовчить!");  "В ці сніги, // В ці бори понурі // Я від жовтнів дощем утік" ("Втеча")...

Погоджуюся із Віктором Погрібним, який у передньому слові до збірки твердить: "Вся поезія Олександра Косенка - пошук влучності, органічності асоціації, звукопису..." . Його вірші - це згусток досвіду, переживання, любови, громадянського та індивідуального (людського) болю. Це один із небагатьох поетів, який пише так, як живе - рвійно, рвучко, по-справжньому. Вже одні ці риси витворюють із Сашка Косенка людину-митця, до світоглядного й естетичного досвіду якого треба ставитися із повагою. Я не кажу - полюбити - але через розуміння прийти до діалогу. А поспілкувавшись із ним,  читач зрозуміє, що це - його поет.