Re: цензії
- 18.12.2024|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськНотатки мемуарного жанру
- 17.12.2024|Оксана Тебешевська, заслужений учитель України, письменницяВолодимир Качкан: «З того слова насію довічних пісень…»
- 14.12.2024|Валентина Семеняк, письменницяКлюч до послань
- 10.12.2024|Ігор ЗіньчукСвобода не має ціни
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Видавничі новинки
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
Re:цензії
Дослідження праісторії від Юрія Перетятка
Юрій Перетятко. Ода Оріям: науково-популярно-містичні роздуми на тему історії та України / Юрій Перетятко; вид. 2-е, доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 180 с.
Окрім своїх колишніх амплуа рок-музиканта, автора й виконавця власних пісень, художника, письменник Юрій Перетятко став теж і дослідником прадавньої історії України.
Книжка «Ода Оріям» задумана автором як перша (можна сказати, пілотна, - і ця «пілотність» вже вистрілила дуплетом) частина широко закроєного проекту. Стимулом для її написання послужила ціла вервичка причин (висвітлених у вступному розділі). Першочерговою з них є та, щоб сучасна українська молодь, не зашорена накинутим совковим світовідчуттям, змогла усвідомити, що якраз на нашій землі був сакральний центр виникнення сучасної цивілізації. Нехай це й буде дещо міфологізованим, але треба змалку виховувати в людях почуття гідності й гордості за свій народ, свою землю, а не керуватися спекулятивно нав´язаною інформацією, яку нам «щедро подавали поневолювачі, узурпатори та інородці».
Відкривається книжка розділом «Роздуми про Праматір». Автор називає Україну праматір´ю світу. Назва Україна існує приблизно останню історичну тисячу років, до того були інші назви, це вже менш суттєво. Головне те, що народ, який тут проживав і проживає, має тяглість осідлості на цій землі не одне тисячоліття вглиб до нашої ери. Зафіксовані в історичних джерелах наїзники приходили сюди й рано чи пізно відходили (залишаючи, безумовно, деякі свої риси в місцевому етносі), а ядро народу залишалося ж тут. Хоча й частини його мігрували по різних усюдах, розносячи зародки цивілізації.
У книжці є загалом п´ятнадцять розділів (у першому виданні їх було лише одинадцять), кожен із яких цікавий по-своєму. Назви цих розділів, як правило, промовляють самі за себе: «Відичне створення світу», «Наука про початок життя», «Езотеричні гіпотези генези», «Створення людини», «Потоп і зміна цивілізацій», «Орійська рапсодія», «Епохи і покоління», «Археокультури України», «Походження етносів», «Мовне попурі», «Грекоцентрична модель», «Замовчувана Імперія», «"Раби" - господарі Європи», «Першоцарі Орійщини». Промовляють лише певним чином, безумовно, бо треба їх прочитати, щоб і вникнути у зміст, і розшифрувати назви.
Своєрідними додатками слугують власне «Хронологічна таблиця» і хронологічна ж табличка «Відкриття Орійщини». Першим пунктом хронологічної таблиці слугує нотатка: «12000 рр. до н. е. - Святилище Кам´яна Могила (біля Мелітополя) з протописьменами, які переписувалися жерцями Орійських колоністів і розносилися в землі розселення (Анатолія, Сумерія тощо)». Останньою ж нотаткою є така: «1363 р. (10.06) - литовський князь Ольгерд і українські князі громлять Орду на р. Синюха, відбиваючи від ворога Київщину і Поділля». Колосальний часовий простір між першою та останньою нотатками містить цілі розсипи лапідарно сформульованого фактажу, цікавого і фахівцям, і аматорам. Алгоритм відкриття Орійщини вібрує від 1771 року, коли в Європі з´являється французький переклад «Авести», аж до сьогодення, адже зовсім нещодавно (у 2006 році) на Луганщині група ентузіастів ідентифікувала святилища-піраміди, які гіпотетично були зведені принаймні на три століття раніше від найдавнішої єгипетської піраміди.
Автор у жодному разі (це він сам заявляє) не претендує на якісь особливі відкриття чи на статус носія істини в останній інстанції. Він є компілятором начебто відомих фактів, які подає в корисному світлі у несподіваних сполученнях, і тоді справді виходять одкровення. На деякі речі буквально наче очі відкриваються, і думаєш: направду, як вдало і вміло автор поєднав і виклав факти, що вийшла-таки ода нашим пращурам.
Книжка «Ода Оріям» написана жваво й цікаво, адже Юрій Перетятко має значний белетристичний досвід, він є автором низки повістей і багатьох оповідань, зокрема повісті «В тенетах маразму», химерного циклу новелеток «Семеніада» з лотреамонівським сплавом образів і ситуацій. У назві Перетяткового твору «Ода Оріям» використана (можливо, й підсвідомо) давня поетична алітерація, коли слова починаються з тієї самої літери, - це додає ледь вловного аромату при сприйнятті принаймні цієї першої його частини евентуального цілого опусу маґнуму, адже цілісний фундаментальний корпус цілого твору (либонь, під цією ж назвою) має бути принаймні втричі більшим. Книжка завоювала вже доволі широке коло вдячних читачів, про що свідчить те, що вона витримала минулоріч два видання: перше у львівському видавництві «Тріада плюс», а друге - в тернопільському «Богдані».
Згодьтеся, два видання однієї книжки протягом якогось півроку є в нас тепер явищем, як би то сказати, небуденним.
Коментарі
Останні події
- 19.12.2024|11:01Топ БараБуки: довгий список найкращих дитячих і підліткових видань 2024 року
- 19.12.2024|07:49Топ продажів видавництва VIVAT у 2024 році
- 18.12.2024|13:16Фонд Східна Європа за підтримки Швейцарії випустив онлайн-курс для підлітків «Не можеш сказати – пиши!»
- 17.12.2024|19:44Мирослав Лаюк став лауреатом премії імені Шевельова 2024 року
- 17.12.2024|19:09Вийшов трейлер української стрічки «Фрагменти льоду»
- 10.12.2024|18:36День народження Видавництва Старого Лева
- 10.12.2024|10:44На Оболоні Книгарня "Є" відкриє новий культурний простір “Книгарня “Є”
- 10.12.2024|10:38Видавець Віктор Круглов пройшов відбір на навчання в Стенфордській вищій школі бізнесу
- 10.12.2024|10:35Ретроспективні фільми «7 психопатів», «Орландо» і «Володарі часу» покажуть узимку в кінотеатрах України
- 10.12.2024|10:30У Києві презентують книжку “Спіймати невловиме. Путівник світом есеїстики”