
Re: цензії
- 20.02.2019|Богдан Дячишин, ЛьвівТече вода життя – у слові, що живе... (Рефлексії)
- 14.02.2019|Віктор ПалинськийЧи фрагментарні світ і життя?.. Чи?.. Інакші?..
- 13.02.2019|Жанна КуяваПривиди є: про суміжність літературних світів Роксолани Сьоми
- 11.02.2019|Богдан Дячишин, ЛьвівРозмисли про «Скельця розмальовані» (рефлексії)
- 10.02.2019|Тетяна НичЯкщо в наших силах зарадити, треба спробувати...
- 08.02.2019|Олег ПоляковЛегкого поетичного хмелю вам у голову!
- 08.02.2019|Ганна Клименко-СиньоокКоли бій програно, або Навіть у замкнутому просторі можна знайти щілину
- 01.02.2019|Ганна Клименко-СиньоокУсе, що в мене є, – щаслива випадковість, або Cпогади можуть зберігатися не лише в пам’яті
- 30.01.2019|Марина ШтолькоВиправдання присутності на землі людини у вирощуванні душі…
- 29.01.2019|Ігор ЗіньчукДивовижна мандрівка світом української міфології
Видавничі новинки
- «Золота карета. Буковинські казки в записах Михайла Івасюка»Книги | Буквоїд
- Випробування мирним життямПроза | Буквоїд
- Дмитро Чередниченко. «Доторки»Поезія | Буквоїд
- «Українська розвідка. 100 років боротьби, протистоянь, звершень»Історія/Культура | Буквоїд
- Дмитро Малаков. «ВЕСЛА і КОЛЕСА киян Подборських»Книги | Буквоїд
- Ієн Флемінг. Казино «Руаяль»Книги | Буквоїд
- Євген Нахлік. «Перипетії з приват-доцентурою Івана Франка у Львівському та Чернівецькому університетах»Книги | Буквоїд
- Артем Чапай. The UkraineКниги | Буквоїд
- Алла Рогашко, "Сни з колодязя"Книги | Буквоїд
- «Диктатор» – дитяча книжка, в якій панують гумор, ніжність та анархіяДитяча книга | Буквоїд
Re:цензії
Дослідження праісторії від Юрія Перетятка
Юрій Перетятко. Ода Оріям: науково-популярно-містичні роздуми на тему історії та України / Юрій Перетятко; вид. 2-е, доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 180 с.
Окрім своїх колишніх амплуа рок-музиканта, автора й виконавця власних пісень, художника, письменник Юрій Перетятко став теж і дослідником прадавньої історії України.
Книжка «Ода Оріям» задумана автором як перша (можна сказати, пілотна, - і ця «пілотність» вже вистрілила дуплетом) частина широко закроєного проекту. Стимулом для її написання послужила ціла вервичка причин (висвітлених у вступному розділі). Першочерговою з них є та, щоб сучасна українська молодь, не зашорена накинутим совковим світовідчуттям, змогла усвідомити, що якраз на нашій землі був сакральний центр виникнення сучасної цивілізації. Нехай це й буде дещо міфологізованим, але треба змалку виховувати в людях почуття гідності й гордості за свій народ, свою землю, а не керуватися спекулятивно нав´язаною інформацією, яку нам «щедро подавали поневолювачі, узурпатори та інородці».
Відкривається книжка розділом «Роздуми про Праматір». Автор називає Україну праматір´ю світу. Назва Україна існує приблизно останню історичну тисячу років, до того були інші назви, це вже менш суттєво. Головне те, що народ, який тут проживав і проживає, має тяглість осідлості на цій землі не одне тисячоліття вглиб до нашої ери. Зафіксовані в історичних джерелах наїзники приходили сюди й рано чи пізно відходили (залишаючи, безумовно, деякі свої риси в місцевому етносі), а ядро народу залишалося ж тут. Хоча й частини його мігрували по різних усюдах, розносячи зародки цивілізації.
У книжці є загалом п´ятнадцять розділів (у першому виданні їх було лише одинадцять), кожен із яких цікавий по-своєму. Назви цих розділів, як правило, промовляють самі за себе: «Відичне створення світу», «Наука про початок життя», «Езотеричні гіпотези генези», «Створення людини», «Потоп і зміна цивілізацій», «Орійська рапсодія», «Епохи і покоління», «Археокультури України», «Походження етносів», «Мовне попурі», «Грекоцентрична модель», «Замовчувана Імперія», «"Раби" - господарі Європи», «Першоцарі Орійщини». Промовляють лише певним чином, безумовно, бо треба їх прочитати, щоб і вникнути у зміст, і розшифрувати назви.
Своєрідними додатками слугують власне «Хронологічна таблиця» і хронологічна ж табличка «Відкриття Орійщини». Першим пунктом хронологічної таблиці слугує нотатка: «12000 рр. до н. е. - Святилище Кам´яна Могила (біля Мелітополя) з протописьменами, які переписувалися жерцями Орійських колоністів і розносилися в землі розселення (Анатолія, Сумерія тощо)». Останньою ж нотаткою є така: «1363 р. (10.06) - литовський князь Ольгерд і українські князі громлять Орду на р. Синюха, відбиваючи від ворога Київщину і Поділля». Колосальний часовий простір між першою та останньою нотатками містить цілі розсипи лапідарно сформульованого фактажу, цікавого і фахівцям, і аматорам. Алгоритм відкриття Орійщини вібрує від 1771 року, коли в Європі з´являється французький переклад «Авести», аж до сьогодення, адже зовсім нещодавно (у 2006 році) на Луганщині група ентузіастів ідентифікувала святилища-піраміди, які гіпотетично були зведені принаймні на три століття раніше від найдавнішої єгипетської піраміди.
Автор у жодному разі (це він сам заявляє) не претендує на якісь особливі відкриття чи на статус носія істини в останній інстанції. Він є компілятором начебто відомих фактів, які подає в корисному світлі у несподіваних сполученнях, і тоді справді виходять одкровення. На деякі речі буквально наче очі відкриваються, і думаєш: направду, як вдало і вміло автор поєднав і виклав факти, що вийшла-таки ода нашим пращурам.
Книжка «Ода Оріям» написана жваво й цікаво, адже Юрій Перетятко має значний белетристичний досвід, він є автором низки повістей і багатьох оповідань, зокрема повісті «В тенетах маразму», химерного циклу новелеток «Семеніада» з лотреамонівським сплавом образів і ситуацій. У назві Перетяткового твору «Ода Оріям» використана (можливо, й підсвідомо) давня поетична алітерація, коли слова починаються з тієї самої літери, - це додає ледь вловного аромату при сприйнятті принаймні цієї першої його частини евентуального цілого опусу маґнуму, адже цілісний фундаментальний корпус цілого твору (либонь, під цією ж назвою) має бути принаймні втричі більшим. Книжка завоювала вже доволі широке коло вдячних читачів, про що свідчить те, що вона витримала минулоріч два видання: перше у львівському видавництві «Тріада плюс», а друге - в тернопільському «Богдані».
Згодьтеся, два видання однієї книжки протягом якогось півроку є в нас тепер явищем, як би то сказати, небуденним.
Коментарі
Останні події
- 21.02.2019|16:27Відомі цьогорічні лауреати Шевченківської премії
- 21.02.2019|12:0019 російських книжок не змогли потрапити в Україну
- 21.02.2019|09:58В Україні планують ввести міжнародний стандарт ідентифікації періодичних видань
- 20.02.2019|20:45Презентація книжки Альони Нойвілль "Нічна"
- 20.02.2019|18:51В Україні презентували книгу про автокефалію Православної церкви
- 20.02.2019|17:37Померла Ганна Чубач
- 20.02.2019|17:04Стали відомі імена лауреатів премії імені Леоніда Глібова за 2019 рік
- 20.02.2019|17:02Бібліотека на Мулярській запрошує львів’ян на обмін книжками 3 березня
- 20.02.2019|15:58Музика з книг: фортепіанна презентація роману «До музики» в Львівському органному залі
- 20.02.2019|15:13100 років книжковій палаті України