З творчістю Катрусі Матвійко доля мене звела на одному із поетичних сайтів. Образність її творів одразу привернула увагу, а вірш про тата, який збирається на побачення, не залишав байдужим нікого.

«Який же ти гарний у білій сорочці!

Ходи, поможу зав´язати краватку...

Ти будеш до вечора? Може, до ночі?..

Ну, що ти...

...не плачу...

...запізнишся, татку..»

(Побачення)

А при зустрічі виявилося, що Катруся не тільки гарно пише, а ще і чудово декламує свої твори і чужі. Подарована нею перша збірка творів «Малювала мрію», привертала щирою наївністю і пісенними римами. Тоді ж і виявилося, що Катруся справді пише пісні, їх охоче співають діти, пісні виграють на конкурсах, так давня дружба з композитором Оксаною Первовою-Рошка виколисала понад 30 пісень.

Перед виданням другої збірки, яку авторка подарувала мені ще перед презентацією, виявилося, що у Катрусі прокинувся ще один дар - малярства. З-під її пензля народжуються справжні картини, наповнені кольорами, прозорістю і ніжністю. Саме тому при формуванні другої збірки «Дотик променя» у Катрусі не було роздумів щодо оформлення обкладинки і самої книжечки, туди увійшли її малюнки.

«Дотик променем» - друга збірка молодої авторки Катерини Матвєєвої, більше відомої, як Катруся Матвійко, містить зрілі авторські твори, за якими проступає чутлива душа Катрусі.  Її лірична героїня закохана, переповнена турботою про свого коханого, і усіх, хто поруч.

«А осінь на мене зла -

(Я зрадила їй із тобою) -

Дощем по вікні стекла

І стала собі зимою...

Нехай уночі мороз,

Та в серці буяє літо...

Скажи, як тобі вдалось

Мене восени зігріти?»

(А осінь на мене зла)

«Гойдає вітер віти. І світ іде на спокій,

Малює жовтень вкотре мої яскраві сни.

В очах у тебе небо - високе і глибоке...

Такого ще не було у мене восени... «

(Люблю)

Авторка кидається на допомогу усім, хто її  потребує, одягає теплий шалик на небо, пропонує мікстуру сонечку.

«Як можна хворіти вгорі?..

Та жаль мені сонечка дуже!

Дивись-но, мале, не згори,

А краще лікуйся й одужуй!»

(А Сонцю сьогодні зле)

Зачарування світом, оптимізм ліричної героїні / авторки аж іскрить, миготить кольоровими блискітками.

Проте щастя ніколи не буває самотнім. За ним бродять тіні сумнівів, а відтак самотність.

«Зітхала сумна зима...

Чомусь озиралась злякано,

Як день приречено брів,

І падала з неба ніч...»

(І падала з неба ніч...)

«Чому ж часом так даремно,

Без жодних підстав, відкрито,

У Вас виникають сумніви

Стосовно мене?»

(Чому?)

Та лірична героїня настроєна рішуче і її політ у дитинство перемагає усі незгоди, вона веде нас до райдуги, як у вірші «Бі-бі».

Збірка «Дотик променем» містить різножанрові, емоційні твори. Проте мій відгук був би неповним без згадки про оцей глибокий твір:

«Мовчить земля у втомі від вистав,

Хтось угорі невтомно п´єси креслить.

Щодня ми розпинаємо Христа

І раз у рік ждемо, що Він воскресне»

(Христос Воскрес!)

Книга прекрасно ілюстрована власними картинами Катрусі, твори чудово вивірені, нанизані як намистинки у ґердан, кожен на своє, визначене авторкою, місце. Це тонка підбірка сюжетів, яка заставляє читача глибоко задуматися над життям і, водночас, приносить невимовне задоволення від чистоти Образів, гарної літературної мови, виточеного стилю і чудових рим. Ця обдарована авторка щоразу нас тішить новими талантами, і я з нетерпінням чекаю на народження нової збірки творів.