Re: цензії
- 01.12.2024|Ігор ЗіньчукТомас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
- 20.11.2024|Михайло ЖайворонСлова, яких вимагав світ
- 19.11.2024|Тетяна Дігай, ТернопільПоети завжди матимуть багато роботи
- 19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачкаЧасом те, що неправильно — найкращий вибір
- 18.11.2024|Віктор ВербичПодзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
- 17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. СумиДіалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
- 14.11.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоРозворушімо вулик
- 11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти«Але ми є! І Україні бути!»
- 11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУПобачило серце сучасніть через минуле
- 10.11.2024|Віктор ВербичСвіт, зітканий з непроминального світла
Видавничі новинки
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
- У "НІКА-Центр" виходять книги Ісама Расіма "Африканський танець" та Карама Сабера "Святиня"Проза | Буквоїд
- Ігор Павлюк. "Бут. Історія України у драматичних поемах"Поезія | Буквоїд
- У Чернівцях видали новий роман Галини ПетросанякПроза | Буквоїд
- Станіслав Ігнацій Віткевич. «Ненаситність»Проза | Буквоїд
- Чеслав Маркевич. «Тропи»Поезія | Буквоїд
- Легенда про ВільнихКниги | Буквоїд
- Нотатник Вероніки Чекалюк. «Смачна комунікація: гостинність – це творчість»Книги | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Небо, ромашки і ти»Поезія | Буквоїд
- Володимир Жупанюк. «З подорожнього етюдника»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Кайф від Положія
Євген Положій. По той бік Пагорба: роман. – К.: Нора-друк, 2010. – 208 с.
Читання – це кайф!» – каже сам автор. «Кайф – це читання Ваших романів!» – відповідаю йому я.
Передовсім це стосується роману «По той бік Пагорбу», що вийшов нещодавно у видавництві «Нора-друк». Це кайф, тому що, прочитавши роман, до нього хочеться повернутися.Він не відпускає, примушує перечитувати окремі епізоди й розуміти їх інакше. Це кайф, бо роман виявився «з подвійним дном».
На перший погляд – це справжній чоловічий роман. У центрі уваги, вже традиційно для прози автора, – чоловік, що шукає сенс свого життя. На цей раз – у минулому. Головним його завданням стає боротьба з собою, оскільки він стверджує: «У мене немає ворогів. Окрім самого себе, звісно». Своє захоплення боксом герой пояснює тим, що в цьому виді спорту, на відміну від власне життя, діють чіткі й зрозумілі правила: «… нижче пояса не бити. Гонг – і більше нічого не існує, Тільки ця сцена, на якій ти з’ясовуєш із суперником, хто з вас сильніший. Чесна й відкрита боротьба. Усе так просто й так зрозуміло…». Героєві дістався гарний учитель – тренер, що навчив його філософії бою: «Перемога – річ стала, до перемоги нічого додати, вона – вершина. Перемагаючи, ти зупиняєшся. А от поразка – це сигнал до змін, до нових сходжень, до переосмислення здобутого»; «Ринг не прощає зверхності, легковажності». Згодом героєві доведеться дізнатися, що реальний світ, жорстокий і несправедливий, змінює правила. І що титул чемпіона світу ще не доводить, що ти найсильніший. Найважливіше – виправити помилку 20-тирічної давнини, побороти врешті свій страх, вийти на пагорб на бій – з минулим? З тінню? З самим собою? Цей бій на Пагорбі стає для героя найважливішою подією в житті: «… тепер його ринг стояв на самісінькій вершині, але був не більший за розміром, ніж його уявлення про свій наступний маневр…»
Семантика слова «пагорб» вражає різноманіттям. Це і форма рельєфу, що піднімається над навколишньою поверхнею, але лише на обмеженій площі; і сакральний символ, що належить обряду жертвоприношення; і могила, курган, в якому зазвичай ховали воїнів. Цей образ-символ відрізняється за зовнішнім й внутрішнім наповненням від символу «гора», у тексті він містить й елементи трипільского трактування (як елемент обряду жертвоприношення), й езотеричного (як прагнення до сходження), й традиційного українського (як місце поховання воїнів), й власне авторського (як символ досвіду, невирішених проблем, совісті або моралі). Власне оце авторське трактування образу-символу Пагорба і є, на нашу думку, ідеєю роману: « ..кожен свій Пагорб носить із собою за спиною наче горб. І де б не перебував…, ти завжди всередині нього, свого клятого Пагорба».
Мені довго не давав спокою опис процесу парування білих ведмедів у романі. До чого він? До чого аж такі натуралістичні подробиці? Поки сьогодні вночі мені не наснився сон (так,так, не тільки геніальні романи можуть наснитися!), в якому відкрився інший, до банальності традиційний або до традиційності банальний сенс роману – cherchent la femme! І тоді став зрозумілим цей екскурс в зоологію, і фраза: «Таких випадковостей не існує, в кожному явищі та слові в китайців закладений глибокий підтекст і сенс».
Роздвоєння і водночас єдність в романі відбувається як на рівні ідеї, на рівні часопростору (теперішнє – минуле героя, село – місто), так і на рівні побудови образу головного героя. Образ героя, як твердить Т. Дігай, це – «формула alter ego Положія – стомився від усього, що пережив, і очікую того, що неминуче». Герой водночас один і той самий – боксер Вуж, який у теперішньому часі намагається виправити минулий, і героїв два, оскільки Вуж-юнак істотно відрізняється від Вужа-чоловіка. Підліткові властиві бурхливі емоції і почуття: «У ті хвилини йому до нестями пекло у двох інших місцях – у серці від туги й кохання та внизу живота – від нестерпного бажання, яке було сильнішим за фізичний біль». Вуж-чоловік розмірковує над тим, чому «в пам’яті так ясно, так нестерпно ясно взагалі закарбувалося так багато подій із дитинства та юнацтва, які нині начебто нічого не варті порівняно з тими справами, що відбуваються в житті дорослої людини, з тими драмами і трагедіями, що трапляються з нами тепер?». Вуж-підліток завжди в оточенні товаришів, незмінний воротар у футболі й учасник нічного полювання на полуниці. Вуж-чоловік – самотній відлюдник: «Виявляється, я напрочуд самотня людина. Навіть соромитися нікого». Втім автор поєднує і час, і образ в єдине ціле: «…людина, коли дивиться на небо і мріє про майбутнє, насправді завжди дивиться у минуле».
Автор не дає ані імені свого героя, ані його портретної характеристики, лише думки й вчинки. Можливо – він правий, адже справжній чоловік – це дії і вчинки, це здатність відповідатиза те, що зроблено, навіть якщо – лише перед самим собою. Підсилює ефект «справжності» й примушує знов замислитися й зрозуміти, що не все так просто, не все лежить в цьому тексті поверхні й кінематографічний, гранично стислий, відкритий фінал роману. Таких чоловіків, як Вуж, сьогодні бракує не те що в літературі – в реальному житті. Тому на роман чекає великий читацький успіх!
Ця рецензія надійшла на конкурс літературних критиків, який книжковий портал «Буквоїд» проводить спільно із видавничим домом « Most Publishing » , видавництвом «Грані-Т», магазином «Читайка» , літературним конкурсом "Коронація слова" та Міжнародним благодійним фондом «Мистецька скарбниця».
Коментарі
Останні події
- 06.12.2024|18:41Вікторію Амеліну посмертно нагородили Спецвідзнакою Prix Voltaire
- 03.12.2024|09:25Дискурс радянського самовбивства
- 28.11.2024|14:49Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
- 27.11.2024|12:11"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
- 21.11.2024|18:39Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
- 19.11.2024|10:42Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
- 19.11.2024|10:38Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
- 11.11.2024|19:2715 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
- 11.11.2024|19:20Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 11.11.2024|11:21“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева