Re: цензії
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
- 17.03.2024|Ольга Шаф, м.ДніпроКоло Стефаника
- 15.03.2024|Ірина ФотуймаДух єства і слова Богдана Дячишина
- 14.03.2024|Ярослав Калакура, доктор історичних наукРадянська окупація і змосковлення Буковини: мовою документів і очима дослідника
- 09.03.2024|Тетяна Дігай, ТернопільІнтелектуальна подорож шляхами минулого і сучасності
- 09.03.2024|Ігор ЗіньчукСвідомий вибір бути українцем
- 07.03.2024|Богдан Дячишин, ЛьвівСтудії слова єднання
- 07.03.2024|Василь ДобрянськийГроші пахнуть пригодами
- 06.03.2024|Валентина Семеняк, письменницяМайбутнє за вогнярами і мальвенятами
- 03.03.2024|Ігор ЗіньчукМоя правда
Видавничі новинки
- Ніна Горик. "Лінії оборони"Книги | Буквоїд
- Олег Крот. "Комунікації"Книги | Буквоїд
- Таіс Золотковська. "Лінія зусилля"Книги | Буквоїд
- У Vivat вийшла нова книжка Марка ЛівінаКниги | Буквоїд
- Юрій Яновський. "Майстер корабля"Проза | Буквоїд
- Ольга Кобилянська. "За ситуаціями"Проза | Буквоїд
- Іван Франко. "Маніпулянтка"Проза | Буквоїд
- Анатолій Дністровий. "Битва за життя: щоденник 2022 року"Історія/Культура | Буквоїд
- Павло Паштет Белянський. "Я працюю на цвинтарі"Проза | Буквоїд
- Марк Лівін. "Космос, прийом"Проза | Буквоїд
Re:цензії
Займенниковий театр Вікторії Черняхівської
Вікторія Черняхівська. Я, ти, він, вона: Поезії. – Видавництво Романенка «Маузер», 2008 – 96с.
Так виглядає бібліографія у названій збірці поезій, але якщо пошукати, то можна таки знайти, де видана книга і ще багато цікавого. Коли змістова і матеріальна сутність книги різняться, вона перестає бути єдиним цілим та її хочеться розглядати як дві сутності. Саме таке дуалістичне враження справляє книжкове видання поезій Вікторії Черняхівської «Я, ти, він, вона» у виконанні видавництва «Маузер». Тому про дві книги під однією обгорткою.
Книга перша. Вистава. Поезії у збірці поділяються на займенникові розділи, прикрашені малюнками авторки. Критерій поділу – кількість вживання займенників. Це з’ясовується в анотації: «Поділ на розділи-займенники умовний: просто у деяких віршах частіше трапляється Він, у деяких блукає Вона, іноді говориш Ти, часом мовчу Я. Розділові знаки наявні там, де є потреба, і відсутні, якщо все зрозуміло й без них». Анотація звучить дещо по-формалістські, але якихось експериментів над формою в поезіях немає, за винятком хіба одного силабо-тонічного вірша, записаного як проза у вигляді суцільного тексту (явище не дуже поширене, зокрема, в російській поезії такий запис практикує поетка Аліна Кудряшова).
На презентації книжки на Форумі книговидавців у Львові Черняхівська заявила: «Немає ніякого ліричного героя, є я», - а своєму ліричному героєві порадила писати вірші самому. Своїми текстами поетка ніби намагається склеїти авторське та ліричне «я», яке розбив на дві сутності Артюр Рембо, після якого почали ставитися обережно до ототожнення автора з текстом. Проте в віршах окрім Черняхівської з’являються інші персонажі, які здебільшого мовчать. Хто вони такі? Яка їхня функція? Усе стає зрозумілим, якщо відкрити «Я, ти, він, вона», театр особових займенників однини. Тільки десь поділося безстатеве «воно»» і звідкись прийшли «вони». І в цій п’єсі часто грає музика:
всі роблять зарядку вранці, а я вночі.
я третю ніч поспіль вмикаю Пропалу Грамоту,
і все, що можливо, в мені й поза мною – відчинено,
і хтозна, чи це запізно, а чи зарано.
Хтозна, можливо, пишучи про «Пропалу Грамоту» Вікторія мала на увазі давню кінострічку, а не однойменний музичний гурт, хоч, на мою думку, зарядка під музику таки логічніша, тому маю право чути тут її звуки.
Уся ця вистава – у хорошому сенсі наївна, відверта і має свіжий ритмічний образ, який тепер став рідкістю, і не випадково авторка декларує, що верлібрів не пише взагалі. Усе це поезія, яка має здатність повертати читачеві душевну рівновагу.
Книга друга. Квиток на виставу. Якщо змістова частина може бути довільною і мати багато інтерпретацій, то матеріальне її вираження стардантизовано. Книжковий блок, службовий апарат видання, з яких починається знайомство з книгою, впливають на читацьку рецепцію. Така сама функція відеосупроводу випуску новин на телебаченні, без котрого війна в Грузії була би для нас не драматичним сюжетом з реального життя, а усною народною казкою. Окрім уже згаданої бібліографії, службовий апарат видання «Я, ти…» має дещо порушену структуру: вихідні дані не на своєму місті і не в повному обсязі. Звичайно подібні стандарти в Україні не є обов’язковими, але говорять про якість видання. Від цього складається враження, ніби книга зроблена на скору руку. З іншого боку, вона зручного, майже блокнотного формату, її просто сунути в сумку або в кишен, взяти з собою, як приємну та потрібну річ. І ця приємність пов’язана виключно з поезіями. Бо мета театру Черняхівської не квиток, а сама вистава.
Коментарі
Останні події
- 15.03.2024|16:37У Києві презентували епічне фентезі «Кий і морозна орда»
- 14.03.2024|11:27Книга Сергія Руденка "Бій за Київ" у фінському перекладі увійшла до короткого списку премії Drahomán Prize 2023 року
- 09.03.2024|14:20Оголошено імена лауреатів Шевченківської премії-2024
- 06.03.2024|18:34Оголошено претендентів на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка у 2024 році
- 05.03.2024|11:11У Львові презентують книжку Олени Чернінької, присвячену зниклому безвісти синові
- 05.03.2024|11:09«Сапієнси»: потаємна історія наукової фантастики. Лекція Володимира Аренєва
- 01.03.2024|13:50«Маріупольську драму» покажуть в Ужгороді та Києві
- 27.02.2024|14:06«Книжка року’2023»: оголошені результати рейтингу
- 21.02.2024|13:57Український ПЕН започатковує Читацький ПЕН-клуб
- 21.02.2024|13:0211 березня у Львові відбудеться концертна програма «ТЕЛЬНЮК: Наш Шевченко»