Re: цензії

03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики
26.05.2025|Ігор Зіньчук
Прагнення волі
26.05.2025|Інна Ковальчук
Дорога з присмаком війни
23.05.2025|Ніна Бернадська
Голос ніжності та криці
23.05.2025|Людмила Таран, письменниця
Витривалість і віру маємо плекати в собі
15.05.2025|Ігор Чорний
Пірнути в добу романтизму
14.05.2025|Валентина Семеняк, письменниця
Міцний сплав зримої краси строф
07.05.2025|Оксана Лозова
Те, що «струною зачіпає за живе»
07.05.2025|Віктор Вербич
Збиткування над віршами: тандем поета й художниці
07.05.2025|Ігор Чорний
Життя на картку

Новини

23.09.2011|10:09|Буквоїд

Галина Вдовиченко. «Бора»

Сюжет нового роману Галини Вдовиченко, розгортається навколо скромної дівчини Христини Бори, яку всі називають просто - Бора.

Вона працює у видавництві, редагує книжки та пише власний роман, аж раптом отримує в подарунок особняк у Львові й ніяк не може збагнути, за які заслуги. Розплутуючи цю таємницю, Бора живе в будинку, який став притулком для людей і тварин: дівчинки-підлітка, давньої подруги, старого й дивакуватого чоловіка з перебитим носом, кота і собаки. У новій домівці герої пізнають найбільшу розкіш у світі - розкіш спілкування.

У романі «Бора» Галина Вдовиченко торкнулася актуальної нині теми – що буде з людством, якщо раптом перестане існувати Інтернет. Така психологічна фантастика, на думку авторки, демонструє, що справжнє щастя - це живе спілкування один з одним, а не переховування за бездушними моніторами, вигаданими ніками та чужими фотографіями в мережі. Редактор цього роману, лауреатка Шевченківської премії Галина Пагутяк, відмітила наступне: «Спокійна світла розповідь про те, як можна будні перетворити на свята, як ступити крок до щастя, як здійснити бажання»

Галина Вдовиченко. «Бора». Харків, «Клуб Сімейного Дозвілля» , 2011,- 240 с.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери