Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Новини

19.06.2014|16:12|Буквоїд

Мірек Боднар. «Пожертва на світло»

Поезія Мірека Боднара нагадує чорну шовковицю: вона має запах, колір і форму.

Від неї залишається слід на язику. Зовні шовковиця виглядає, як малина, але насправді м´ясиста всередині.

Мірек Боднар – поет-подорожник. Він по-бітницьки багато і яскраво мандрує (містами, ландшафтами, жіночими тілами), але, що важливіше, його поезію можна прикладати до душевних ран. Вони від цього не заживуть (бо вони взагалі не заживають), але стане легше. Так, наче перед тобою щойно виговорилася людина, яка має такі ж проблеми, що й ти.

У книжці – три боднарівські незмінні протагоністи: Я, Вона і Ми. Іноді Я свариться з Вона, іноді Вона не розуміє Я, іноді Ми ламає життя обом іншим, іноді Я і Вона по-своєму трактують Ми, а Ми відмовляється приймати їх обох.

Лесь Белей

Мірек Боднар. Пожертва на світло. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2014, -112 с.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери