«Ігор Бондар-Терещенко, легендарний ІБТ літкритичних прерій, практикує не транскрипцію фонетичної матерії, а міксування сенсів. Його поезія якнайбільше надається до ототожнення з дискурсом європейського нігілістичного радикалізму: максимальна відстороненість, ядучий критицизм та кислотна іронія. Ряснота культурологічності ремінісценцій та прихованих цитат зі знакових текстів, імен письменників і філософів, назв книг і харківських топографічних реалій перетворює майже кожен вірш ІБТ на казан з киплячим варивом фрагментів великого стилю і латентних розкадровок».

«Зміна» 

«Дві головні ознаки віршописання ІБТ – це прихильність до використання слів у незвичних, дискомфортних, парадоксальних контекстах, а також особлива пристрасть до прізвищ, яка дозволяє виокремити у форматі автора окремий субжанр – бібліотечну поезію».

«Україна Молода»

«Російська школа концептуалізму, в межах якої можна спостерігати навіть поколіннєве зростання і стильові відгалуження, в українській ліриці має лише поодинокий аналог – творчість харківського поета Ігоря Бондаря-Терещенка останнього десятиліття».

«Дикое Поле»

«Стихотворения ИБТ не столь примечательны формальной стороной, сколь глубокой семантикой: поэт приглашает своего читателя к диалогу-игре знаками и кодами украинской и мировой культуры, неожиданно раскрываясь – за маской эпататора – нежным лириком и мечтателем-романтиком, сродни харьковским романтикам 1920-х годов».

«Новое литературное обозрение»

Ігор Бондар-Терещенко. Сорока-бароко. – Луцьк: Твердиня, 2009. – 56 с.