Re: цензії

Свіжа книга лірики Ігоря Павлюка, яку відкриває вірш «Вже й небо стемніло – як перша земля на труні», написаний 7 червня 2011 року, а завершує вірш «Насіння», написаний 25 лютого 2017 року.

Книгу можна придбати у видавця Анатолія Петровича Стожука. Електронна адреса: maydan.stozhuk@gmail.com

Ігор Павлюк. Перевізник мрій: Книга лірики. – Харків: Майдан, 2019. – 352 с.

* * *

Вже й небо стемніло – як перша земля на труні.

Струна обірвалася – лінія фронту душевна.

Дивлюся на зорі.

І вічно й дитинно мені.

І чахкає поїзд.

Сміється повія дешева.

Базарна печаль України в мені і кругом.

А даль шоколадна виблискує кров’ю солоно.

І чорт його знає – який там у мене геном

У космосі, що материнське нагадує лоно.

У космосі, де навіть сльози униз не течуть:

Смішна невагомість.

Так легко – що аж нецікаво...

І тане намотана ніч на могильну свічу.

І радість маленька:

На плитці запінилась кава.

Так час надто швидко минає – як літо чуже.

Відходять Додому по духу брати і по крові.

Я диву даюся: мені вже за сорок!..

Невже

Збулися всі сни кольорові?..

7 черв. 11.

НАСІННЯ

Останній відпочинок на Шляху.

Є слава, трохи грошей, трохи волі.

Хтось хату звів, хтось підкував блоху,

На рану друга хтось насипав солі.

Мені земних війнуло п’ятдесят.

А час іде скоріше і скоріше.

Я серцем оглядаюся назад.

Життя було усяке...

Стало віршем.

А вірш ліричний піснею стає.

А пісня, пісня...

Тьохкаючим болем,

Що в ритмі із космічним ручаєм,

Земним волинським лісом, білим полем.

Лінивий вітер котить синій сум.

Старий туман пригадує дитинство.

На шлях людський, немов на ковбасу,

Лягає всяке ідольство і свинство.

А хочеться дитячих неб парчі,

Де чорний сік березової ночі.

А хочеться на тортові свічі,

А не у хлібі,

Як закриті очі...

Все важче світлу радість діставать

Із шахти духу,

Засміятись юно.

І тішитися, як росте трава,

По-християнськи,

Трішечки перунно.

Ідемо глибше.

Вікінг, грек, монгол

У наших землях крутяться від згадок...

Просяк їх кості сивий алкоголь

Розлитий біля церкви чи сільради.

Бодун веселий завжди на кістках.

А на душі – як та весна осіння.

І мій в планету закопають прах,

Не знаючи,

Що я тепер –

Насіння...

25 лют. 17.

Коментарі

comments powered by Disqus

Останні події

10.07.2026|09:37

Інтерактивні читання, творчі майстерки, квести, руханки для дітей: якою буде дитяча програма на фестивалі «Фронтера»

07.07.2026|20:35

Видавництво Korali Books оголосило конкурс чуттєвої прози: переможці отримають шанс видати власну книгу

07.07.2026|13:15

Дипломатія без прикрас: спогади, досвід і залаштунки служби

03.07.2026|14:00

Звернення Софії Русової

01.07.2026|16:44

Ольга Куждіна: «Я взагалі не вмію вигадувати сюжети. Зате спостерігати, бачити і чути – це моя справжня суперсила!»

28.06.2026|20:48

«Смачна комунікація» література, гітара,троянди,філософія

26.06.2026|17:27

«Кожен важливий на своєму місці»: VI Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголосив цьогорічну програму

22.06.2026|16:01

Літературний пікнік у Парижі на сонцестояння

21.06.2026|13:01

«Свій серед своїх?». Як подолати прірву між цивільними та військовими

11.06.2026|14:37

«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів

Всі події

Re: цензії

Видавничі новинки

Новини

Ігор Павлюк. "Перевізник мрій"

Коментарі

Останні події

Новини партнерів

Партнери