Завантажити

Про останнє, повторюся для бідного на розум, вже не задля здобуття відомостей від тебе, а лише заради помсти з відчаю чи навіть образи від того, що ти не схотів співпрацювати з нами. То ж мусиш уявити, що це ж твої реальні проблеми на цей час зібралися купи, проте, вони можуть, за позитивного вирішення, звичайно, наблизити якось і до вирішенням наших. Хіба не задля цього ми запросили тебе до перемов? Ну-ну, не лупай очима наче здивована дитина і не вдавай із себе рафінованого інтеліґента, який ображається на ненормативну лексику волоцюг на блошиному ринку. Ти ж її й близько не почув, а офіс наш, придивися, аж світиться добротою і ласкою, а ця затишна кімната зветься між нами переговорною, а не катівнею. Та у підвалі. Тебе справді запросили до співпраці, нехай і трохи різкувато, але ж часу в нас не було на ввічливі умовляння. Ми ж трохи про тебе знаємо, хоч і не були досить певні того, що це саме ти. А що часу справді обмаль, ти ж мав би й сам зрозуміти, коли від нас почув, про що йдеться. Незабаром весіннє сонечко розтопить сніги, почнеться повінь, замуляє, якщо не знесе зовсім до річки оті координати кінцевого пункту теперішніх наших, а колись ваших, пошуків. А відтоді, як ваша команда щось там спробувала поколупати, десь зо три рочки проминуло, чи не так? Може, там щось і сталося за цей час? З’їхало і замуляло, але ж не відкрилося для непосвячених, бо про таку подію гомін би пішов луною не лише посеред степу. Чи ти знаєш, хоч би орієнтовно, коли там зсуви бувають частіше: навесні чи восени, коли весняна повінь чи починаються осінні дощі задовгі?
Бранець замислився лишень на якусь мить, вочевидь, що йому й самому вже набридло пустомолотство словесних змагань, і він вирішив спробувати якось наблизити закінчення цієї пригоди, дістатися будь-якого, але врешті-решт фіналу:
- Дивна, хлопаки, там місцина. І дива відбуваються там всяко різно, яких нині нема вже комусь пояснити, а сам, як не намагався розібратися, так і не дібрав тями. Можна і не прив’язувати нічого з тих дивовижів до певної пори року. Розповідали й таке, що надворі наче й літо, спекота степова, ані хмарки над головою, а воно – раз і поїхало до глибин Землі. До того ж, рукотворне море, хоч і схоже більше сьогодні на зелене болото, але добряче злизує береги в тому районі. Незабаром від Вічної ріки лише спогади залишаться посеред смердючого жабуріння. Хоча не про те зараз розмова, їй-бо, я зовсім не певен, що той давній царський цвинтар приховався десь близько навіть і до теперішнього підступного берега. Тому балачки про ті несподіванки справді можуть здивувати будь-кого з нормальних людей.
- Тьху, я нарешті можу зітхнути з полегшенням, бо вже й сам почав сумніватися, чи того кого треба запросили на чаювання. Тобто, я зрозумів таке, що твоя сторона справді знає про що йдеться і на наших перемовах щойно зробила дві заяви, щоправда, друга вимагає підтвердження. По-перше – район схованки тобі відомий, а по-друге, що певних координат не знаєш? Чим ти можеш пояснити таку розбіжність? Ти ж там був неоднораз! Ми ж тебе там-таки і засікли на твоєму джипі, інакше б не сиділи оце зараз поруч і не марнували час!
- Не гарячкуй! Я справді там був кілька разів, але знаю про місце тільки одного зі входів до підземелля і дуже орієнтовно. А скільки їх може бути насправді, то Господь відає. Я колись багато чого чув про це давнє поховання, яким ви зацікавилися, але ж сам біля нього близько не був ніколи. Щоправда, одного разу тинявся недалечко – десь на дальньому підході, треба було перехопити нахабних конкурентів, аби вправно задурити їх сфальшованими прикметами, де краще шукати, як ви щойно висловилися, примарного чужого скарбу. Я ніколи не загравав із чужим добром, не те виховання, вже вибачайте, але нині маю вдосталь вільного часу, бо знову, хоча на цей раз із власної волі, та лишився тимчасово роботи. А потягся до тих степів зовсім не через нудьгу, а від спогадів, бо декого там утратив і не так давно. Хоч і не дуже близьких мені людей, але самі обставини їхнього щезнення надто незвичайні. Розумію, що щезлого вже не знайти, але ж зрозуміти хочу, що воно там за аномалія. Для того ж і розпочав сам шукати кого-небудь із тих, що там колись бували, або з тих, які цікавляться тими давніми похованнями. І вийшов на них майже впритул, але ж то виявилося зовсім не те, до чого тягся.
- Не те? І що то за люди?
У відповіді почулося достатньо глузливого, навіть образливого, бо бранець вирішив перехопити ініціативу в захопників, самому перейти в наступ для завершення приключки, до якої потрапив зовсім несподівано для себе. Йому стало майже зрозуміло, що то за люди затягли його досить брутально “до перемовин двох сторін”, але надумав уточнити їхнє походження, наміри і зрештою знання про ті прадавні скарби:
- Ви, ваша сторона наших високих перемовин. Це ж ви крутилися у тому районі на своєму позашляховику з тиждень тому, я запримітив одразу чужаків, які щось винюхують не криючись, але не став тоді чіплятися, бо захотів дізнатися хоч щось про вас. Ви

читати