
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Провадив ватаг. Його обступило товариство тісним колом, уважно слухало. Знайшовсятаки ґазда на праотчині. Не ділитиме в рідному краї своїх на „поганців” і „праведних”. Слава Дажбогові! Зітхнули гуртом.
НIЧ ДРУГА
Сього разу я прийшов до неї напідпитку. Натис прищик дзвінка. Двері відчинила молода жінка, привітно посміхнулася:
– Проходьте, – повела бровою.
Одразу впізнав її, оту придбану поночі модель. Середнього зросту. Довге чорне волосся. Махрова шматина таїла від мене вдатну пругкість. Зараз вона повпадала коло мене.
– Я щойно з ванни… Прошу вибачити, – вдає душку.
Її коротесенька халамида, голі литки, прив’ялюванні сушарочкою коси враз прикро вразили мене. Охота поплазувати біля сього гарненького тіла пропала. Адже я мав намір насолоджуватися потворою, разками її бородавок, що замість коралів скидалися, власне, на звичайнісінькі боби. Кортіло потертися об них, чути коло себе почвару. Перейняти владу од неї над страхом.
– Може, я не вчасно?.. – збився з пантелику.
– Ні, ні... Що ви… – взяла мене за руку. – Тільки хвильку зачекайте. Я хутко переберуся.
– Вам дуже личить... – пригорнув до себе. – Бути напіводягненою...
Вона легусенько відштовхнула мене:
– Пані знає, що каже...
Тільки лишився сам в передпокої, як одразу зважив на кількість дверей у помешканні. Здається, троє. Навпроти – двоє. Одні були ліворуч, а ще одні... Одне слово: чимало...
Тут же, в просторому передпокої, я вмостився в шикарне крісло, закинув ногу на ногу. Гейби не взяв до уваги побачене. Попустив напружені нерви.
– Ось і я, – виринула з лабіринтів у блакитній сукні, білих панчохах, обрамлених коштовностями черевичках на височеньких підборах. Нашвидкуруч вдало зачесана.
– Я не примусила вас довго чекати? – торкнулася мого плеча.
– На превеликий жаль, що дозволено жінкам, чоловікам – зась.
Лозою обвилася довкруж мене:
– Сьогодні ми будемо лише казкувати. Так –
краще… Принаймні, мені… Ходімо у вітальню, до столу.
Я взяв її на руки, як пір’їнку, переступив порога великої зали. Широке вікно. Під стелю довга полиця з книжками, давнім хатнім начинням, принадними цяцьками. Три порцелянових глеки на лутці різьбленої шафи. Килими застеляють стіни. Софа. Двійко бездонних крісел. Посередині – грубезний стіл. У кутку нудьгує заморське дерево. Телевізія екраном до стіни.
Через порожній стіл тече між нами казка.
– Вам знана творчість Мейстера Екхарта? –
чемно запитала.
– Так. Я знайомий з джерелами лицарського духу німців. Але, знову ж нагадую, німців, а не укрорусів. Ви завше блудите чужим городом. Невже грушки смачніші в сусіда?
– Запропонуйте своє?
– Чому – своє, а не наше?..
– Ну, я вихована на конгломераті…
– Невже я впав з іншої планети… Доволі наслухався плачу. І те не так у нас, і се погано чинимо. Наче хтось забороняє нам набути власної гідності.
– Гідності набувають віками, – втупилась поглядом в один з глеків. – І не в яслах коло худоби, а в заможних маєтках.
Я повернувся туди, до кого пані гейби зверталася:
– Вам цікавіше з ними спілкуватися?.. – кивнув у бік порцеляни.
– Там, в урнах, зберігається тлін моїх пращурів. Він завжди зі мною. Хоч би де була, хоч би що робила…
– Навіть, якщо зараз кохатиметеся зі мною?.. – взяв на кпини.
– Ми ж домовлялися…
Але моя хіть не зважає ні на що. Вона знає своє: давай! Блакитна пані підняла руки, покірно далася роздягнутися. Я вимкнув світло, запалив лампадку біля тліну її предків. Помалу спала ниць шурхотлива білизна… Навмисне залишив її взутою, най похизується „однаковим” зі мною зростом. Панчохи облягають налиту литку.
– Тільки без того, – благає.
Софа скрипіла під нами добру годину. Ми виціловували одне другого на всі лади. Вона затято стругала стегенцями, не впускала в себе. Шпичастими підборами впиралася в рядно, вихилялася зпід мене. Відтак не витримала, вхопила набундюченого хвалоса, лизнула раз, удруге, ледь спрожогу не проковтнула. Тлін її пращурів заввижався мені. Троє витягнутих тіней споглядали за нами. Бачили, як вона –
нащадок їхнього роду – впадає коло свого володаря. Доволить себе, возвеличує Його.
Біле шумовиння запорошило їй підборіддя, шию, потекло на груди.
– Ви сильний, – зморено звалилася обіч мене.
– Я вдячний вашій слабкості, – погладив розхристані коси.
– Тлін моїх пращурів не простить вам, – боязко пригорнулася до мене.
– Страшно за себе…
– Я потроху звикаю до нас…
ПРОМIЖ
У диких нетрях походжає олень. Гордовито споглядає на світ. Йому конче потрібно зустрітися з перевертнемкланцаком, повести мову про ватагу, що він її очолив. Най би ті легіні взяли з собою многоногого табуна на добру справу. Най би зрештою згуртувалися войовничі сіроманці й шляхетні олені в одну добірну дружину. Разом покладуть край бешкету. Зайшла твар обсіла рідну землю, глумиться над святими просторами.
Золоторогий ватаг дістався поділлям степу. Вийшов до криївки. Перед яругою обернувся на ставного
Останні події
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів
- 24.05.2025|13:24Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0
- 24.05.2025|13:19У просторі PEN Ukraine відбудеться читання Ганни Осадко і Марини Пономаренко