Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити
« 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Знаєш, Арліме, важко звикати до природи. На кону було легше.
– Звичайно. Тут немає межі між нами й глядачем. Ми – одне ціле. Ти…
– Хто?
– Істина.

СВIТ-ЗОРЯ

Край сріблом залитого лісу займається зоря. Ми вийшли на узлісся. Навпроти чорна смуга. Широкий шлях. А через дорогу видніються в тумані високі будинки.
– Ми знову в Києві? – нерозважно запитала.
– Він завше з нами.
– Так. Але його дитинець.
– На жаль, не тільки він... Київ хворий, обсипаний чиряками. Його треба негайно гоїти.
– Арліме...
– Ти маєш рацію. Я спробую вилікувати знакмісто. Істино, ти допомагатимеш мені.
– Неодмінно.
Вона пригорнулася до мене, замріяно посміхається. Певне, щаслива, що має нагоду прилучитися до вельми важного дійства. Підручна Арліма.
– Се дуже копітка, дражлива й брудна праця.
– Нехай. Я справлюся...
– Тоді гайда… – майнули на той бік дороги.

НА ЩО Я ЗДАТЕН

– Господи, наслухався й надивився я, як у бездонному проваллі гризуть мерці покійника. Лячна страта, що я її вигадав, осоружна мені… Я витерпів страшні муки. Дай мені, Господи, спокій. Дай мені, Дажбоже, змогу поховати те страхіття, розвіяти тлін на могилі небіжчика.
– За добру справу взявся ти. Мотлох пережив себе. Негоден правити світом. Загреби його…. Берися за нову справу. Вибудуй Арійський Простір, поклади край пануванню омани… Се моє найперше покликання. Ко­ли з Істиною позбудетеся зайд, одразу відчуєте друге моє покликання: пильнуйте гідність і честь ОсобиЛюдини, ОсобиДуха. Трете покликання саме настигне...

На Купала 1992 р.

« 1 2 3 4 5 6 7 8 9


Партнери