
Електронна бібліотека/Проза
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
Знаєш, Арліме, важко звикати до природи. На кону було легше.
– Звичайно. Тут немає межі між нами й глядачем. Ми – одне ціле. Ти…
– Хто?
– Істина.
СВIТ-ЗОРЯ
Край сріблом залитого лісу займається зоря. Ми вийшли на узлісся. Навпроти чорна смуга. Широкий шлях. А через дорогу видніються в тумані високі будинки.
– Ми знову в Києві? – нерозважно запитала.
– Він завше з нами.
– Так. Але його дитинець.
– На жаль, не тільки він... Київ хворий, обсипаний чиряками. Його треба негайно гоїти.
– Арліме...
– Ти маєш рацію. Я спробую вилікувати знакмісто. Істино, ти допомагатимеш мені.
– Неодмінно.
Вона пригорнулася до мене, замріяно посміхається. Певне, щаслива, що має нагоду прилучитися до вельми важного дійства. Підручна Арліма.
– Се дуже копітка, дражлива й брудна праця.
– Нехай. Я справлюся...
– Тоді гайда… – майнули на той бік дороги.
НА ЩО Я ЗДАТЕН
– Господи, наслухався й надивився я, як у бездонному проваллі гризуть мерці покійника. Лячна страта, що я її вигадав, осоружна мені… Я витерпів страшні муки. Дай мені, Господи, спокій. Дай мені, Дажбоже, змогу поховати те страхіття, розвіяти тлін на могилі небіжчика.
– За добру справу взявся ти. Мотлох пережив себе. Негоден правити світом. Загреби його…. Берися за нову справу. Вибудуй Арійський Простір, поклади край пануванню омани… Се моє найперше покликання. Коли з Істиною позбудетеся зайд, одразу відчуєте друге моє покликання: пильнуйте гідність і честь ОсобиЛюдини, ОсобиДуха. Трете покликання саме настигне...
На Купала 1992 р.
Останні події
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
- 26.06.2025|07:43«Антологія американської поезії 1855–1925»
- 25.06.2025|13:07V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
- 25.06.2025|12:47Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
- 25.06.2025|12:31«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
- 25.06.2025|11:57Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
- 25.06.2025|11:51Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
- 20.06.2025|10:25«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі
- 18.06.2025|19:26«Хлопчик, який бачив у темряві»: історія про дитинство, яке вчить бачити серцем