
Електронна бібліотека/Поезія
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
зрілих
П'ятдесяти літ. І --
Не важчає! На безвітрі
Безмежному,
Під низькими зорями
Усе легшою стає хода, усе
Ближче до тіла піт.
І сліди
У пилу непомітного дня, що
Згасає, згас
Набувають статусу
(В морі з темряви)
Надзвичайно непомітно,
Нещільно в дорозі зітканих... Слід
Залишає в чолі моєму
Ясна реальність
Пережитих літ.
Виростає ріг
Місяця -- мов нізвідки.
Виходить, кидає ногу
В слід від неї. Зиркнувши,
Останнього пішохода
Веде
У мрійливий,
Здається,
Ще існуючий - десь
Світ.
1998
Марині Цвєтаєвій
Сьогодні мені знову сняться кості.
Читаю, дихаю, живу – у гості
Ізнов, Марино, знов заходить простір
Очей, і губ, і слів твоїх, і ти...
Рожева сукня, що не дарена ніким ще –
До тебе – простягаю в сні я руки – диха ближче
Із того - в цей світ, в той – із цього, й навпаки.
Новий поет стару поему пише про деньки
Твої, Марино, кості, що лежать і дишуть
Літ п’ятдесят уже як сто, і тищу, -
Напишуть... І погляди по стегнах хітних не ковзають – січень
Січе. Коханці сплять. Лиш на стегні он, вище
На них – обох – на стегнах – ще жива печать
(Хто зміг на них полежать й задрімать?). Утішать
Нікого вже не будуть вони – рідні, ніжно-жовті зуби
Тієї, що померла в серпні сорок першого мов сорок другого.
Не будуть, ні, в такій у темній, як ти,
Життя банкетом йти.
Ні на поминках
Не буде вже таємний почерк твій ні в кого танцювать -
В підземній альтанці, кості, вони стоять.
І лиш поет – не праведник – у вічність
По них, костях, зчита якусь ймовірність стрічі,
Любові і її гріхів (своїх!). І слова,
Що виринало з горла до кохання не готове – із лона –
В твої безсонні ночі петербурзьких,
Московських і тунгуських зим.
І немов рядок один
Ставали ночі білі після цього...
Останній, як і ти, - поет посмертний, післяслівний, довгий
Встає, кульгаючи і падає, він пнеться – ні, спинається на ноги
Біля могили Жінки, Поетеси, Матері! –
А жриці в ній Любови
Ще дихає, і кості ці – єдиний
І справжній і жіночий й православний слід
Поета на землі
В її імлі.
27-28.01.2003
Рапсодія початку
Здійми вії:
Ось він, початок дня. Милі
(Одна за одною) десь, не тут. Канат
Руки і ноги сковує чи жгут. Блават
Чи ластівка променю ковзне між кімнат і
Ось ти: лежиш в ліжку -- живий і здоровий.
Ноги
Подібні до проминання епох -- трем
Й, в той же час, проповзання нижче колін мов
Теплих мурах-нікчем: залишки нічного
Блукання нервів, залишки недожитого сну. Рука
Тягнеться до чашки. Очі поки що бачать лиш пляму масну
Замість тієї що ось буде випита кави...
Лежиш?!
Здійми вії й послухай краще
Залишки проминаючих ще з ночі далі тиш! Послухай
(Все далі вони в вусі, у пам'яті,
Зникають, мов гобой)! Послухай
Вже звучить людської,
Ранкової впевненості в рухах тромбон!
Ні...Тиша... Майже тиша -- ще спиш. Хм!
Очевидно -- ізнов --
З новими побажаннями,
З новими силами --
Провалився
Додивлятися сон
І мчиш -- ген-ген, далі:
Стискається, вирівнюється нерв. В трубочці
Сну скручується, зникає хребет, чуєш -
Вже кроки твої подалі! -
Наступне коло,
Наступне охолодження вен,
Наступне провалля...
Проходить в кімнату
Дружина, мати чи сестра -- за
Бортом авто твого тіла
Лишається ранок... Що ж.
Подалі, музико вірша, подалі -
В наступний світанок
Рухається сонце, скрипить паркет
І їде велосипед
Повз ганок.
1997
Пейзаж
Драстуй, любе моє сонце!
Ти дорогу прокладаєш моїй зіниці!
Мов рука простягається вона вперед
Й лине далі. Й, там подалі,
Обминаючи полотно залізниці,
Погляд стає усе глибшим і довшим.
Й ось вже
Очі напиваються з криниці, ось
Погляд намацує долі
Кілька комашок,
Що, понуро схиливши голови,
З немигаючими очима
Незримо
Проповзають добою.
Драстуй, незабутнє моє сонце!
За тобою
Простерлись лише тільки зорі самі.
За тобою -- ззаду й попереду --
Простерлась пора така ж золота як ти,
Людських справ золоті сліди,
Довічні картини тремтіння речі на вітрі,
На відстані
Шуми моря.
Й коли тихо
Я споглядаю тремтіння твого кольору --
Мов промінь
Невидимий з душі крик
Здіймається і струменіє
Вслід за часу шлейфом.
Вслід за добою
Я, в мареннях постійних, посилаю тобі привіт.
Падаю розгарячілий у землю,
В твій можливий слід.
-- Драстуй, сонце моє! -- кажу тобі
Й ти знов запалюєшся
Як і раніш над мною.
Нетлінною свічею, піснею
Падає піт.
1997
Вік
Летять роки.
Один за одним
Пливуть вбік.
В їхньому крилі
Відчувається якась
Потойбічна міць,
Якась холоднеча. Ніц
Попереду. І нам
Залишається іноді
Лиш лягти собі на бік
Й мріяти про те,
Що буде там.
Немов крило орла
Чи заплутані сліди,
Пролинає вік --
Один тут, інший --
Десь там. Завтра
Ми помічаємо,
Що нас нема
На крилі -- серце
Стривожено
Зіщулюється,
Зменшується,
Віддається
Власним думкам.
Й, через три або два
Дні, помічаєм ми,
Що мовляв
Ще далеко не вечір,
Все попереду мовляв,
Ще воно десь там.
Й притулившись,
Знов і знов
Мов пульсуючи,
До важкого крила
Останні події
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus