Завантажити

ребром
переситивсь, як нездарою.
Виправ чотири шаблі,
аби рубати найвище,
щоб якось вечором знов сублі-
мувати античне.

НЕ ВІН
(цикл)

1
У сьомий до відліку рік
він нишком малює склероз.
Подружжя фарбує він лаком.
Серця дофольклорних калік
він нишком лікує від раку
в сотворений блазнем мороз.

2
(У сутінках із лисих спазм
завжди є стадія прокази).
Для нього варварський оргазм —
причина втечі від образи.
(Коли вагітна ходить смерть,
непевність слуг — це щит одразу).
Йому покійний сивий мер
назначить краплі із алмазу.

3
Зцілився лікар. Швидко стер
характер елітарних рас,
щоб династичний звірожер
не втямив стержня всіх образ,
щоб, зачаклований авансом,
радів данайським він дарам,
із спіритичного сеансу
чи з ложа втрапивши в бедлам,
щоб, підкупившись блідолицим,
пірнув у сатанинський шал.
Для звірожера — він не лицар –
це значить розуму провал.

4
Агонія надтріслих милиць.
Не бути? Бути? Так чи ні?
Цей стародавній чорнокрилець
латає сором для рідні.
Цей незавихрений корнет
складає гасла для коханки,
перекладаючи букет
отруйних м'язів до фіранки.

5
Двома повіями пліч-в-пліч
народжена цнотлива паніка.
Священик в таємничу ніч
охрестить трону помазаника.
А дух диявола щоміч
буде вихрещувати звідника.
Безносий у зловісну ніч
задушить престолонаслідника.

6
Пророк обіпреться об світ.
Віднайдуть листя в божевільні.
Із ясновидящих боліт
злітається безкриле зілля.

НАЙЛІРИЧНІШЕ (цикл)

1
Як біль готовий заплести
віночок крові біля скроні,
коли непрохідні мости
до уст її, очей, долоні,
пали спотворене чоло,
обрізуй руки дорогому.
Знайди содомське ремесло,
де порівняєш через кому
любов, гримаси самоти,
де все однакове для мертвих.
До надбайдужої плити
складається безкровна жертва.

2
Тут надвисокі почуття
сьогодні не кодує лірик,
не висипається сміття
на сірі каземати мірок
буденщини. Торішній сніг
(хоча б) потрібен нещасливим.
І скіпетр падає до ніг,
бо знищене вчорашнє диво...

3
Шатро альковних таємниць
перетасуй із судом Лінча,
а потім кинеш до темниць
від'ємні версії закінчень.
Бо твій щемливий, і блідий,
і княжий рот звела судома.
В твоїй святині хан Батий
вовтузиться, неначе вдома,
в своїм смердючому улусі,
неначе хан тобою став.
А смерть твоя — чорнява й руса,
і стадо Юд, і полк Варав
знаменник спільний сотворили,
чисельник розстрілявши знов,
що із усмішкою горили
намріяв право на любов.

4
Вчини нерозважливий жест,
дай ляпас кретинним канонам,
або із руками навхрест
вимолюйте перед амвоном
свої безневинні гріхи,
свої півдитячі образи.
Як згаснуть підозри, жахи,
зустрінемось пам'яттю разом!

5
Згадайте згорілі листи,
передані вам чистоплюєм.
А завтра ми — Боже, прости! —
любові міраж намалюєм...
Осягнем не форму, не суть,
не душу тібетських методик,
і всі побредем в каламуть,
як зламаний місяць-молодик.

6
Перечепивсь за зло в юрбі.
Всі люди, мов зліплені з Арктик.
Бажає цирозу собі
останній трагічний романтик.


СИФІЛІС СЕРЦЯ (цикл)

1
Біс перерізаний крапками.
Скрипка пряде унітарно
мертвими, з каменю лапками,
мумію хіті ударну,
лиск анатомій сідниць,
потягу висохлу мерву.
Стогнуть від ніг до ключиць
збочень задихані нерви,
митники жовтих перин,
агонізуючі спальні.
Ось виповзають на ринґ
схрещень вінки ритуальні.

2
Дивись, прояснюється ніч —
її майструє сифілітик.
Краса клітин встає на віч
понад безоднями політик!

Цей Богом мічений дивак
втирає запітнілі скельця.
Не варто заздрити однак —
він хворий сифілісом серця...

Страшно кохатись на «п'ять» —
не екзотичні то чари.
Спрощено, нудно шумлять
зношені ним капіляри.

3
Експерт смакує на язик
адюльтеру потрійний лик.
Кастрат від жінки забудов
йде під лелійну хоругов.
Садист ненакладну перуку
накручує собі на руку.
Альфонс від ревнощів припадку
забуту згадує колядку.

4
Душно. В розпластану ніч
сперму рівняй з майонезом,
бо пересичений сич
біль назива полонезом.

А пересмажена леді
млосно оцінює графа,
котрий накреслив заледве
долі алхіміка графік.

Графа приземлений друг
тонкощів цих не доскочив.
Фалос у друга запух,
пещений ротом жіночим.

(Правда, немає цих бід
у москвича-зоофіла.
З песиком, зимним, як лід,
хоче він зблизити тіло).

На синагогу, на храм
вже розподілений молох.
Криза лакованих драм.
Дослід проводить геолог.

5
Нелюдяний, зраджений книжник
фальшу запаяним звуком.
У люстрі митець-передвижник
виліплює самку дворуку.

Принцесу найнижчий укоськав.
Патрицій вклоняється шудрі.
І розпач стає бутафорським.
І розтин вилазить із шубра.

Вже болю нема, лише поле.
Вже курви нема, лише кров.
Співає улесливе соло
магістрик цинічних заков...

СВІТ РОЗЩЕПЛЕНЬ

Над столицею і над стодолою
зловісніють кратери розщеплень.
С.Процюк

1
Світло лялькових трибун.

читати