Завантажити

папері.

Мене послухав строгий чарівник,
Розвів руками, стиха головою
кивнув, зістрашився і зник.
Мене ж лишив для сну із татарвою...


* * *
Мозок слов'янських ночей
заворожи дисонансом,
наче в архіві: «Гей-гей!»
кличе жебрачка авансом.

Чуєш? Хриплять кажани,
жаху підклавши під крила.
Множаться взимку вони
сухо, безжально, насилу.

Бачиш, що папороть вщент
втратила здатність до чару?
Що надскладний елемент
всох, як печінка хозара?

Онде, під лавром і терном,
лінії, майже прямій,
біс препарує екстерном
голочку шизофреній.

Осьде під шепіт: «Хеллоу...»
робить русалка міньєт
на закаблуках із крові
алгебраїчних газет.

Дальше... Та досить ідилій.
Дзвін на перерву, Танатосе!
Корчишся в гордім надкриллі,
вбраний навиворіт патосе...


* * *
Складено знову звіт про число
колосальних епох і героїв обвінчаних.
В мартиролог звитяг, як завжди,
не ввійшло серце моєї провінції.

Знайдено нерви кореня слів
і еліксир від нестями.
Грамом цикути вгостити зумів
пан некрофіл капітана.

Зводять для всіх мандрівний ешафот,
щоби не було затісно.
Тихо ступає хірурґ-патріот,
вщеплює полкові віспу.

Має властивості навику
манія величі внучки.
Буднів холодну кераміку
смертника гріє обручка.

МАЙЖЕ ЗА КАРТИНОЮ САЛЬВАДОРА ДАЛІ
«РОЗПАД ПОСТІЙНОСТІ ПАМ'ЯТІ»

Назавтра запросять корів
цнотливі цинічні мольберти.
Лаврентій прийти не зумів —
ворожці ворота відперти.

Цнотливі мольберти циган
накриті шматочками плоті.
Це вицвілий вщент балаган
чи дух молодий у болоті?

Це рештки козацьких голів
чи ріст повнолітніх голобель?
Над містом яснів-паленів
сумний чорнобривий чорнобиль.

Вплетуть збутафорені верстви
в несправжність рекламових ламп.
На вишитім хрестиком перстні
насічено безуму штамп...

НЕДОСТАЧА КОЛЬОРІВ У ВЕСЕЛКИ

Біла осанна далека...
Жезли купальської мрії...
Женоприношень лелека
днесь кокетує із Вієм.

Синю прикрасу відмиєм
у карбонаті аскези.
Потім почепим на шию
скіфське, скитальницьке лезо.

Жовту для щастя сорочку
візьмем в центральному моргу.
Будем вивчати в куточку
дати насильницьких оргій.

Чорна відьомська інцеста
здатна впливати на Місяць.
Хто буде клястися честю,
вниз головою намістять...

ІРОНІЧНЕ ІНТЕРМЕЦО

Республіканець ти чи батяр,
а хворий людяністю все ж.
Не втраплячи любов віддати,
ти крововиливи переш.

Пробуржуазний блиск оправ,
про тов. Чапаєва ні гадки.
Якщо «майн кампфа» не вчитав —
плісній в містичних сироватках.

Агонізуючи украй,
піїта втратив калиновість.
Шматок Австралії відкрай,
про кенгуру хай пише повість.

Почну з абзацу епілог,
(а крововилив, як свобода)
вже знаючи, що — бачить Бог! –
космополіт я від уродин.


* * *

І

Якщо злякатися зразу,
можна лишитися мокрим.
Будем шукати екстазу
через деканьківський округ.

Колір бухгалтерських риз
колір утратив натрішки.
Створимо фрейдомарксизм
в онаністичному ліжку!

Витерпим, пережуєм
безмір калинових фруктів.
Переп'ємо навзаєм
хіть несполучних продуктів!

ІІ
(Порівнюй вірші абияк,
скажім, з палацом філолоґій)
Заспиртував надурняк
руку й печінку Ван-Гога
дурень музею Землі,
анатомічний блукалець.
Потім скиглив віддалі,
наче нарощував палець.

III
(Коханець наркотичний свиснув.
Він свистом відлякував рак).
Ошпарим шестизначні числа
вогнем поганських катаракт!

* * *
Спалахнув приречений вогонь.
Приводили соціум до тями
ті, що по вівтірках — Бог боронь!
божевілля лижуть язиками.

Ті, що у музейній тишині,
де і птах літати неспроможний,
(на війні завжди, як на війні)
зашивали душі нетотожні.

Ті, котрі недільні калачі,
помістивши німби під руками,
під прихистком сонця, уночі,
плавили в божественний атрамент.

РОЗЛУЧЕННЯ

Чи подаруй жерцю агат,
чи панні — серце з білим тиском,
чи у вечірній агрегат
ретельні висновки витискуй,
однак не прийде сутенер
шукати слів мінливих змісту.
Тому від вчора й дотепер
залізний знак горить над містом.
Знак Марса, трепету рамен,
знак розкодованих похрещень.
Циганська казочка – «Ромен»
сприяє зоні вільних пещень!
Благає корисних порад
сам комітет блідої масті.
Метнулося в хімічний ряд
тихеньке хліборобське щастя...

ДИСГАРМОНІЯ

На задвірках місцевої честі
сконструйовано все для приманки:
діафрагма сусідського тестя,
кровообіг надпитої шклянки.

Кров, замішана з воском, снує
невідомих реакцій вервечку.
(В їхніх засіках, певно, ще є
самогубця розтяте колечко).

Їхній вир перетворень і змін
порятує натомлені ясна.
Йде в перегині куль, через тлін,
херувимська галактика ясна.

* * *

1
Лик Тичини в четвер потускнів,
як індійський трактат про погоду.
Так музична довершеність днів
стає типом космічної моди.
Так відходять в сполуки вогнів
рудименти селянського роду.

2
Надзусиллям цікавих синів
консервована в слоїк

читати