Завантажити

форми вологих
будинків,
повновартісних змістом,
нітрохи не злих.
В них біографи будуть
чинити поминки
потрошителю спокою. Майже затих
велемовний, бундючний, помпезний
павуче?
(Ролеобмін уже, мабуть, вчора
придасться).
Декорація сну: Вам відкланявся
дуче.
Ні, то Бог. І барвінком
покрите зап’ястя.
__________________________________________________________
Ось килим. Там Вітчизна, Земля й метазірка.
У привезенім сквері, що милує око,
під архангельський спів, ласку місяця й «Гірко!»
знай цілуються рай і русинське бароко.


ЧАСТИНА II
АНАЛІЗ КРОВІ

* * *
Я не можу сховатись від жовтого погляду,
від затягнених в шори облич,
від камінних прикмет, недоречностей огляду
і холодного мармуру. Ніч
нависає повільно, руйнує взірці теорем,
на мотрон накладає кохання печать
і здирає луску із поношених їх діадем.
Ніч сьогодні сміється. Ніч хоче, відай, розпочать
лікування калік, загравання з усім генофондом,
обезводнення мрій, перенесення копій на Марс
і старого кота, і старого померлого лорда.
Сховок душ перетворює ніч на фарс.

І ніде не сховаюсь від слів заяложених,
і людей, що біжать від страждальця пріч,
від байдужих ідей, від гарячого ложа
і холодного мармуру. Ніч.



* * *
У поїзді наслуханий про секс,
прихід знамень, женьшеневі настої,
до слова додавай залізне екс.
(Це рух угору). Орґістичний Гойя
попробує тебе стягнути вниз:
до марень, до зґвалтованих невинних,
до покривавлених ксьондзівських риз,
до усміху померлої дитини,
до європейських масових інцест,
скелетів-роботів, заупокійних мес,
до змій у домбрі доброго акина,
що заселили вже жертовник весь,
що отруїли майстра на третину.
А ти послухай Каїна і ката.
Пухлинний наріст кров'янистих оргій
зітне твій вірш; як скальпель Гіпократа.
Змію у домбрі розітне Георгій
Побідоносець. Радуйся, Маріє!
Пощезне зло, як комунізму морфій.
Ось день новий на небі пломеніє.

* * *
Як завтра прищеплять мовчазну свободу на вікна,
за хлопцем стирчатимуть зразу усі кольори.
Старий Ґерострат розуміюче моргне і гикне.
Лише не лякайся. Про крах кольорів говори
на святі нових вакханалій і в будень.
За грішників-лірників щиро Пречисту моли.
Як прийде Великдень, ти суть карнавальну забудеш,
ти будеш щасливий нещиро, недовго. Коли
каструють калину, віл здохне у тихому ярі,
безжальні накази сотворять ще теплий гібрид,
розірваний смутку підступним перпендикуляром,
лише не здавайся. Про скін сподівань говори
в четвер високосний, у п'яну монаршу суботу,
хоч дівчинка з казки уже не приходить у сон.
І ось скоморохи та строга англійська Шарлотта
беруть тебе ніччю в гидкий, як гадючник, салон,
де лиш оберемки пракняжнх затьмарених візій,
оцупки й огризки вчорашніх дитячих бажань,
де жити, панове, запізно, де вмерти – запізно...
І корчить гримаси жульвернівський милий Жак-Жан.


АНАЛІЗ КРОВІ
З крісла важко встав аксакал,
пояснив нам закони Ома.
Плаче в сітях кривих дзеркал
ритуальна моя хромосома.

На дисплеї — сумний селюк,
як аналіз крові із пальця.
Формував понурий малюк
шлях старого скритостраждальця.

(Озирнувсь на вікно віконт,
розказав про нові геометрії.
А націлений в серце зонд
посприяє появі мертвого).

Під двома хімічними сонцями
мати сина свого колише.
У плащі з молодого стронцію
їх вітає летюча миша.

* * *
Страх магазинних ляльок,
тихих картонних озер,
відлиск померлих зірок
мучать його відтепер.

Туга ходульних страждань,
кров манекенних дівчат,
долі музейної хлань
зведені ним в постулат.

Думи незримих планет,
мрії старих наркоманок,
риси потрухлих карет
прийдуть до нього під ранок…


* * *
Вони танцюють смерть, гопак,
розлазяться навскач.
Під монументом — дивно так! —
проріс лелійний плач.

Зевсоюпітер зубожів,
юрбі підкинув нас.
Торує шлях до міражів
античний ловелас.

Гримаса жалю корчить ліс.
Дощі, мов древні заповіти.
Монах атраменту приніс —
на сало фарбувати квіти.

Тут жахи жаб. Тут лемент лип.
І доленосності момент.
Народжує пластичний скрип
неврастенійний дириґент.

РУКИ
Навісні зачинателі
післябатьківських ер
навесні за жонатого
крутять руки тепер.
В узголів'ї намісника
чорна рута росла.
Як ми руки помістимо
від села до села?
По обличчі золоченім
б'є осіння рука.
Ваші руки — це збочення
чи в оправі ріка?
Ваші руки спроможні
віднайти сьомий кут?
Ваші руки тотожні?
Чи за жертвою йдуть?..


* * *
За вказівками чистих ґазет
скаламучено тисячі воль.
А на місяці хтивий паркет
доробляє бубновий король.
Непоміченим жезлом старця
він вимірює вінницькі манси.
Рабська врода йому до лиця
і розтрачений дух преферансу.
Він любові четверту колонію
побудує. Там легке розтління.
Четвертина хористів-погонників
проспіває осанну сумлінню.
Бо в повітрі прикмети двох рас
обопільно означив митець,
розіп'явши ідеї

читати