Татові   Пантруй ватерку бо як згасне То моло′ка у цебрах поскисають І кіптява виступить як сметана   Пломінь полонинська Нагріває тугі долоні Які не знали іншої ніжності Опріч теплого вимені   Сорок літ відлітувати Пропахнути димом До найтоншої кісточки І не...

Панько останній ускочив у дерев´яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: — Пускай! Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше. Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх,—...

папірці залишаться незаймані всі листи чекатимуть до осені твої сльози швидко стануть зайвими а слова дорослими-дорослими   у трамваїв очі вогко світяться на асфальті листя вигинається запізнився на дванадцять місяців запізнився – іноді трапляється   ніч бентежать...

Мов скарб старий — цей місяць-білозір, Мов сни старі — ці хмари білопінні. І бачу я: в тривожному тремтінні Поганська ніч лягла на чорний бір. Снується дим опівнічних офір. Несуть жерці на слані рядна лінні Німим богам свої дари уклінні: Прозорий мед і соковитий сир. Поганська ніч...

Зек Серго, блаженний, чи просто навіжений – не чифірить, молиться вголос, у кутку над парашою бачить ангелів. У дворі в’язниці збирає вбогі квіти, мох, кору. Шле друзям на волю колажі-гербарії і медальйони з кефірних кришечок. Зек Серго, без надії на амністію та розгрішення,...

І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі. Хтось невидимий ізбудив Світ Калинцевих візій-див, Драчеві клекоти і хмелі, Рій Вінграновських інвектив, Чаклунство Ліни, невеселі Голобородькові пастелі І Стусів бас-речитатив. Парнас! І що ті шмони й допит? Не вірю в будень, побут, клопіт — В...

Цілував би — жаль: од моїх пекучих сліз іней піде в тань... * * * Рік кінчивсь, а мандри ні: далі в стоптаних сандалях, в зношенім брилі... * * * Жаль на серце впав: при дорозі рожі цвіт кінь мій общипав... * * * Я, метеличок, собі крильця обірву: на, цвіти, мачок! * * * Мандрівник...