Цей вірш мене перевершує Цей гріх мене перегіршує Цей біль мене перебільшує Ця повня мене переповнює Завила б немоу воукулак (якби не ментолові слімз) Ти кажеш, щоб сплюнула сплін, затиснула волю в кулак Ти кажеш: “Це єресь, борись!” І все же ти... близь, а відтак пече іще...

Блукаю вдень то в луках, то в гаю, Як дерево, вдихаю запах літа, На падолі джерельну воду п´ю, А на межі схиляю колос жита, І так живу, як придолинний цвіт, – Без розмислу, без дум і неспокою. Та що по тім? Ніч владною рукою Мій осяйний переміняє світ. Тоді іду блукати в інші луки....

З якого ви племені, пожирачі цитат? Шкірою слів обтягнуті барабани. Хлопчики псують парти іменами дівчат, а дорослі псують усе – від Біблії до Корану.   З якого ви племені, пожирачі ідеї? На ваших флагштоках прапори облуди. З якої б війни не вертав Одіссей, по обидва боки зла...

Перст перший   Ой обізвався пан Хмельницький, Отаман-батько чигиринський: «Гей, друзі-молодці, Браття, козаки-запорожці! Добре дбайте, Барзо гадайте, Із ляхами пиво варити зачинайте… З народної думи Він ще недавно цим же шляхом на Січ їхав. Тільки тоді сніг коням...

Видно, бог Спить на третій полиці У звичайнісінькому вагоні І вчасно вимикає Світло, Підкреслюючи цим Свою заповідь розмноження… Діти постійних мандрівок Хапають його вітрів за бороди І посміхаються старожилам вагонів, Хоча їхні душі сплять І не заважають Розраховувати молоді...

В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, — В пекельному раю його душа жила. Лякати буржуа, назватись людоїдом, Що хтів би скуштувать малесеньких дітей; Впиватися гірким, самотним, тонким медом Нездійснених...

боже я все ще дитина зі слідами дорослості колами під очима і прив’ялістю шкіри але ж ці присмеркові троянди пахнуть як стигми якщо стигми мають який-небудь запах у затінку саду у прихистку віри боже усе повертається навіть ріки що несуть свої води у єдиний вселенський...