* * * Иногда за молчаньем не слышно крика, Иногда за страданьем не виден Бог. Что мне воду мутить – бытовой заике - Все живут на выдох, а я – на вдох. И весны не сказать, лишь вдыхать глотками, Да ресницам - царапать солнечный диск. Но в кармане два сердца, гладких как камень, При...

* * * Вероокая моя нежность, перелётная моя птица! прежде, чем без следа раствориться между белых небесных строк, спой мне песню о побережьи тёплых стран, где всё может сбыться, где вчера и завтра границы зарывают дети в песок.  

Глава четвертая У ВРАТ НАЦИОНАЛЬНОГО РАЗВЕДСООБЩЕСТВА Тематика работы специальных служб всегда отличалась особой чувствительностью. Какое отношение к ним было у Президента Л.Кучмы? И ваше личное отношение? Трудно переоценить значение деятельности спецслужб в современном мире, это в...

I Павлусь Малинка був гарний з лиця, мов чорнявий та кучерявий бог Аполлон. Настуся Самусівна була пишна на вроду, мов Афродіта, котра тільки що вихопилась з морської піни на хвилях, але ще не помолилася богу, не вмилась і не обтерла гаразд рушником морської піни на виду. Настуся була гарна,...

Без тебе світ — це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь — ворог, Подушка каменем тверда. Без тебе сонце — повне ночі, Без тебе ночі — без кінця, Для тебе ж ночі я доточую, Для тебе місяця — вінця. Без тебе небо — повне криги, Стоять в...

Без України ми — раби останні. Без тверді камінь, без русла ріка. Немає нас! І тільки дзвін кайданів… І тільки плач — безмовний — у віках. Без України ми не знаєм, хто ми. Блукаємо — мов більма на очах, Мов жебраки, безвольні...

І Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною — хлопчик був. невеличкий, недавнечко народився. Вже третій рік був, як вони побралися, — з чужого села він її взяв,— а все ніяк не могли збитися на хазяйство. У їх тільки й було худоби, що...

Безкровна Муза — нежива, А я несу їй в бідній жертві Мої скалічені слова — І скривавлені, і мертві. Не оживить, не запалить, Не випростать зігнуті крижі. Ось кожна думка, кожна мить Сталевим лезом горло ріже. Гей, поки б´ється в хвилях злив Доби сієї лютий вітер, Так треба...

Безмежнеє поле в сніжному завою, Ох, дай мені обширу й волі! Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною І в серці нестерпнії болі. Неси ж мене, коню, по чистому полю, Як вихор, що тутка гуляє, А чень, утечу я від лютого болю, Що серце моє розриває.