Завантажити

сідонійські багатства показує й прибране місто;
То починає казати, але на півслові затнеться;
Потім увечері знову на бенкет запрошує гостя,
Знов про Троянські події, безумна, почути бажає,
Поки ж розказує він, то очей не відводить від нього.
Потім, як вийдуть, і місяць блідий вже, що сонце зміняє,
Світла відбавить і зорі нахилені снам промовляють,
В домі порожнім сама на покинутім ложі сумує,
Лежачи там. Як відсутній відсутнього чує і бачить,
Чи на колінах держить вона, вражена схожістю,
Іола Довго, але ошукати любов невимовну не може...
Башти початі не більшають, молодь вправлятись у зброї [445]
Кинула. Порт, що будований був на війну, й бастіони
Гаять в роботі; перервані, всі припинились будови:
Визубні мурів гігантські й споруда не нижча від неба.
Юнона хоче віддалити Енея від Італії і тим врятувати в майбутньому свій улюблений Карфаген. Вона сприяє здійсненню мрій Дідони. Але чутка про це доходить до лівійського царя Ярби, який мав намір одружитися з Дідоною. На його молитву Юпітер через Меркурія наказує Енееві залишити Карфаген. Еней підкоряється: ні прохання, ні докори Дідони не можуть його затримати. Дідона в розпуці, побачивши, що троянські кораблі відпливають, проклинає Енея і заподіює собі смерть на вогнищі.
[* «Безвузді», бо не вживають вуздечок, тобто вправні вершники.]
[** Погрози Шгмаліона, брата Дідони, який убив її чоловіка й заволодів Тірій-ським престолом, примушують гадати, що він готується до війни.]
[*** «Двозубі», тобто жертовні тварини, особливо вівці, що мають у нижній щелепі вісім різців, два з них уже замінилися більшими її міцнішими (в півтораків).]
[**** Патера - жертовна чара.]


Книга V
Еней знову пливе до берегів Італії. Але буря приганяє його кораблі ще раз до берегів Сіцілії, де він улаштовує ігри на відзнаку річниці смерті свого батька Анхіза. Але мстива Юнона через свою вісницю Іріду підбурює троянських жінок підпалити флот; пожежу пощастило ліквідувати тільки тому, що вчасно полив великий дощ, який послав Юпітер на щиру молитву Енея. Залишивши в Сіцілії кволих і втомлених, Еней відпливає, прямуючи знову до берегів Італії. Цим разом усе минає щасливо; а що щастя ніколи дурно не дається, то гине «один за багатьох» - керманич Енея Палінур, який, заснувши, впав у море.


Книга VI
Еней нарешті висаджується на італійському березі; тут він близько міста Кум відвідав печеру віщунки Сівілли. Від неї Еней дізнається, що заснування нового царства на Італійській землі коштуватиме йому дуже багатьох, страшних зусиль. Але, готовий на все, Еней просить у віщунки дозволу побачитись з тінню померлого батька Анхіза: вхід до житла тіней недалеко Кум, і туди можна дістатись тільки за допомогою Сівілли. Сівілла погоджується. Поховавши одного з своїх супутників, сурмача Мізена, і принісши жертву підземній богині Прозерпіні, Еней потрапляє в підземне царство. Тут за зразок Вергілій узяв відповідне місце з «Одіссеї», але й сам цей епізод «Енеїди» був одним із зразків для літератури середньовічних візій і для славнозвісної поеми Дайте «Божественна комедія». Описується вхід до пекла, натовпи тіней, що дожидають перевозу через підземну ріку або болото Стікс в човні перевізника Харона; між цими тінями Еней зустрічає свого керманича Палінура, але не може взяти його, непохованого, до себе, в човен Харона. За Стіксом триголовий пекельний пес Цербер кидається на Енея, але Сівілла шпурляє йому снотворне зілля, і вони щасливо минають цю потвору (книга VI, в. 264-435).
ХІД ДО ПІДЗЕМНОГО ЦАРСТВА
(В. 264-435)
Душі чиє володіння, боги, і ви, тіні беззвучні,
Хаос, і ти, Флегетонте, місця мовчазні серед ночі,
Хай, що я чув, розповім все і, з вашого дозволу, речі
Я розповсюджу занурені глибоко в землю і в морок!
Йшли самотою вони там, у сутінках ночі незримі*,
Вздовж через Діта будови порожні та царства примарні:
Так у непевному місяця світлі, сумнім, ненадійнім,
Путь по лісах манячить, коли присмерком небо затягне
Батько Юпітер і ніч обезбарвить околишні речі.
Перед самим переддвер'ям у першому вході до Орка [446]
Сум притулився, а з ним і месниці поруч Турботи.
Тут і Хвороби безкровні живуть, і засмучена Старість,
Голод на лихо підмовний, і Страх, і Нестаток огидний,
Теж і жахливі на вигляд примари там - Смерть і Страждання.

З ними ж, споріднена з Смертю, лежить Летаргія й зловтішна
Заздрість, а супроти них на порозі Війна смертоносна,
Ложа залізні стоять Евменід і Незгода безглузда,
Що на волосся зміїне скривавлену пов'язку в'яже.
Там посередині руки старі і гілля простягнула
Ільма тінява, гігантська, де марні житло своє мають
Сни, як то кажуть в народі, й під кожним листом причаїлось
Сила страховищ, крім того, до різних подібні тварин всі,
Перед дверима Кентаври і Сцілли стоять двоголові,
І Бріарей спочиває сторукий, і Гідра Лернейська,
Страшно сичить там Химера, озброєна полум'ям в пащі,
Гарпії там, і Горгони, і образ тритільної тіні**.
Раптом за меч тут схопивсь, тремтячи перед привидом грізним.
Вийняте лезо Еней на ці зустрічні тіні

читати