Завантажити

сприймають як знаряддя заробітку. Вас влаштовує роль предмета, з яким працюють? Мене — ні. Я обурений тим, що окремі нинішні національні й наднаціональні потуги перетворили весь світ (Україну також) на арену змагань за виготовлення й збут продукції. Я не хочу, аби хтось, не питаючи моєї згоди, вимагав від мене чинити наперекір власному сумлінню й Божим Заповідям, а зденаціоналізовані гермафродити від мого імені й від імені багатостраждального українського народу жебрачили позики в валютних фондах сумнівної репутації. Як і в часі Другої Світової війни, Україна продовжує перебувати в ролі об`єкта змагань між зовнішніми чинниками. Змагаючись за панування, хижа Московщина й підлий англо-саксонський світ влаштували на нашій землі “вертеп розбійників”. З цієї причини я прошу Вас не поспішати засуджувати українців, котрі, виїхавши на заробітки до США або Росії, гуртуються там в “бригади” (ватаги) й здобувають кошти крадіжками, грабунком і шахрайством. Певний відсоток здобутих таким чином купюр й асигнацій потрапляють до кишень їхніх рідних в Україні. Не заважайте їм найпримітивнішим способом хоч би частково відновлювати справедливість. Запевняю Вас: душі “українських бандитів” — не бездушні колоди. Свого часу доля звела мене з “рекетирами” (здирниками), котрі контролювали митницю на ділянці українсько-польського кордону. Більшість з них були звичайнісінькими галицькими й волинськими хлопцями. Спільно з ними я “штрафував” “бариг” (гендлярів), які везли на продаж в Україну болгарські парфуми, сірійські бюстгалтери й турецькі джинси. За “підрив національної економіки” платили й американськими долярами, і українськими гривнями, і польськими злотими. Для водіїв російських автомашин і на хамовитих вихідців з окацаплених регіонів України діяла окрема (зрозуміло, що вдвічі вища від звичайної) такса. В моїй присутності зухвалому “рускоязичному кієвляніну” розбили пляшку об голову й порізали ножем обличчя. (Він набрався нахабства протестувати й погрожувати). Мені відомо, що на зароблені таким чином гроші, один з “рекетирів” збудував неподалік від Луцька кав`ярню. Невже збагачувати економіку України й поліпшувати добробут її громадян злочин?
Не важко здогадатись, з чиєї подачі підконтрольні різноманітним політичним, окремим національним і чисельним наднаціональним потугам «засоби масової інформації» (знаряддя одурманення й виховання збочених смаків) активно культивують й експлуатують таке поняття, як “суспільна думка”. За посередництвом цієї абстрактної “думки” приймаються й втілюються в життя закони, що радикально змінюють притаманний для нашого народу ритм життя. Мені не відомо, чим керувалась Верховна Рада, відміняючи графу про національну приналежність у паспортах. Та я на кожному кроці чую про сіцілійську мафію, неаполітанську камору, чеченські бригади, японську якудзу й китайські тріади. Розслідуючи злочин, працівники органу дізнання, насамперед з`ясовують національну приналежність злочинця. Знання особливостей національного менталітету полегшують оперативно-пошукові заходи.
Мешканці Києва, Одеси, Донецька й Харкова на власній шкурі відчули, що означає “бєзпрєдєл” (свідоме ігнорування всіх норм пристойності й моралі) вихідцями з Кавказу. Попри споконвічну ненависть між вірменами й азербайджанцями, осетинами й інгушами, чеченцями й грузинами, в керівників етнічних кримінальних угрупувань вистачило розуму, аби усвідомити, що перенесення бойових дій в Україну (рівно як і в Росію) виявиться для всіх них згубним. У цій війні не буде переможців. Чітко поділивши “сфери впливу”, “чорнозаді”, мов упирі, присмоктались до тіла автохтонів (українців) і нещадно висмоктують усі соки. Горбоносі грузини, підлі вірмени, смердючі азербайджанці, віроломні осетини, хтиві аварці та дикі чеченці й інгуші, в Україні “пустилися берега”. Окрім “традиційних” кримінальних угрупувань, у великих містах України існують і діють “національно-культурні товариства” в`єтнамців, арабів, вихідців з Африки (нігерів), латиноамериканців (гусаносів), китайців, курдів, корейців тощо. Від самих початків своєї “національно-культурної” діяльності вони займались розповсюдженням наркотиків, контрабандою й торгівлею краденим. Дезорганізовані «розвалом імперії зла» правоохоронці (міліція й перейменоване в СБУ КГБ) не чинили чужинцям жодного серйозного спротиву. Навпаки, силовиків чомусь влаштовував такий ненормальний стан речей. (1994 року я мав довгу й малоприємну “профілактичну співбесіду” з офіцером СБУ, за нанесення “особі кавказької національності” тілесних ушкоджень. Духовного нащадка й послідовника садиста Дзержинського жодним чином не турбував той факт, що “потерпілий” займався здирництвом).
Цілком протилежна ситуація склалась на Західних теренах України. Свого часу львівський “авторитет” Завінський кинув гасло “Львів для українців”. До боротьби з “чорною заразою” долучились майже всі громадські й політичні середовища. “Хачиків” (особливо чеченців і азербайжанців) стріляли й гамселили немилосердно. Порівняйте стан криміногенної ситуації

читати