Завантажити

постколоніальна, посткомуністична, постокупаційна адміністрація, не маючи на те жодного юридичного й морального права, посівши всі гілки влади, самопроголосила себе політичною й економічною елітою. Дійсність засвідчила: забаганки можновладців й потреби українського народу є цілком полярними.
Досконалий лише Господь. Падали в гріх звичайні смертні й Божі обранці: цар Давид, його син Соломон, ангели. Позаково, що значний відсоток громадян постсов`єтського простору не соромиться (незалежно від майнового й суспільного стану) порушувати чинний Карний Кодекс. Ніхто й ніколи (окрім Бога) не довідається про зміст Ваших думок і причини, що спонукали до тих чи інших вчинків. Ви любите Батьківщину й щиро зичите їй і народові суцільних гараздів. Ви розумієте, що “земна мандрівка” (життя в цьому грішному світі) це лише Господнє випробування на право перебувати з Ним після фізичної смерті, але Вас жахає кількість співвітчизників-співплемінників, котрі з вини недолугих політиків, мов дурна отара, бредуть на вірну загибель (“туди, де плач і скрегіт зубів”). Вас справедливо обурює безпринципність, продажність і запобігання перед бездумним натовпом владної верхівки й Ви не розумієте, чому вчорашні зрадники-колаборанти продовжують грабувати Україну, маскуючи власні злочини вболіванням за долю народу. Вас шокує беззаконня, що чинять правоохоронці, продажність журналістів і твердолобість міністерських челядників. Якщо Ви не пустомеля й прагнете змін, врешті-решт Ви зважитесь на вчинок. Не соромтесь і не зневірюйтесь, якщо “загал цього не сприйме”. В серпні 2004 року мої побратими заклали на одному з київських базарів вибухівку. “Шокована громадскість” і тогочасна верхівка (час показав, що й нинішня також), розцінили їхній вчинок як терористичний акт і кримінальний злочин. Внаслідок вибуху київська міліція (нехай і тимчасово) позбулася одного з джерел незаконного збагачення. Прагнучи приховати від чесних платників податків власну бездіяльність і свідоме покривання безлічі вчинених з їхнього відому злочинів, “правоохоронці”, самі того не бажаючи, вимушені були розпочати понад сто кримінальних справ супроти нелегалів-мігрантів, торгашів наркотиками та контрабандною продукцією. Квартет “троєщинських терористів” порушив Карний Кодекс, але чи вчинили хлопці злочин? Стверджую, що ні. Злочин чинить той, хто засуджує дії небайдужих до долі Батьківщини патріотів. Аналогічними до “троєщинських терористів“ міркуваннями керувались і боївкарі ОУН в 1932 році, грабуючи банк в Городку Ягеллонському. Двом з них (Біласу й Данилишину) за пограбування й вбивства польський окупаційний суд виніс смертний вирок, але в день страти в багатьох церквах Галичини били в дзвони й правили службу. Опір окупантам і насильникам (незалежно від зовнішньої форми) завжди викликав в українців захоплення й підтримку. Понад двадцять років змагав з московськими окупантами та їхніми лакеями з числа жидів і поляків Устим Кармелюк. Його вбивця отримав з рук московського царя золоту каблучку (як винагороду), але ім`я народного месника (а він не соромився й грабувати) довіку асоціюватиметься з національно-визвольним рухом.
Зафіксована на клаптику низькоякісного туалетного паперу “незалежність” жодним чином не дає нам підстави стверджувати, що Україна стала такою насправді, оскільки вона не є суб`єктом міжнародної політики, а українці не є господарями на власній землі. Події, що відбуваються в політичних колах, виходять за рамки будь-якої моралі. Торгуючись національними інтересами й свідомо погоджуючись на роль обслуговуючого персоналу зовнішніх чинників, українські політики змагають за міністерські портфелі, парламентські крісла та посади у виконавчих структурах. Донині жоден з них не був притягнутий до кримінальної відповідальності за зраду Батьківщини. (Як на мене, цей злочин є найтяжчим). В усі часи зростання злочинності було пов`язане з падінням моралі. Про яку мораль може йтися, коли з екранів телевізорів та шпальт періодики розголошуються таємниці приватного життя, пропагуються шахрайство, різноманітні форми крадіжок, контрабанда, незаконна підприємницька діяльність, статеве розбещення, а книжкові ятки цілком легально пропонують написані москвинською мовою вульгарні, брутальні й кримінальні “детективні романи”? Стверджую: все це стає підручником для духовно необтесаних підлітків. Гнила й наскрізь трухлява українська владна верхівка спочатку узаконила пропаганду зла й гріха, а потім тим самим законом позбавляє волі тих, хто вгледівши зло й гріх, втілює їх в життя. Гідний подиву факт упередженості української феміди. Її каральний меч безжалісно стинає голови рядових виконавців злочину, але він жодного разу не впав на голови “законослухняних” спокусників й ініціаторів.
Не полінуйтесь поспостерігати за діями і поведінкою “іноземних інвесторів”. Навіть неупередженого погляду досить, аби зрозуміти, що до нас ставляться з неприхованою зверхністю. Чужинців жодним чином не турбують і не цікавлять проблеми й потреби нашого народу. Українців і Україну

читати