Завантажити

пітерського “нальотчика” Льоньку Пантєлєєва.
Йосип Сталін чудово розумів, яку грізну небезпеку для його системи становлять розбишаки оскільки в юнацькі роки сам відбув кілька років у в’язниці за збройні пограбування. Отримавши від генсека команду “фас”, безсовісні та безпринципні чекісти взялись до справи. В кінці 20-их років, зібравши в таборах найвидатніших “ворів”, чекісти запропонували їм очолити крадійський рух та нав’язати йому певні норми поведінки (“поняття”). Ось так і виникло узаконене крадійство (“вор в законі”). Для втілення в життя складених підконтрольними “ворами” та самими чекістами “понять” було затрачено чимало зусиль. Усіх незгідних та здатних до спротиву нищили. Нав’язавши “поняття” в таборах, “правоохоронці” та підлеглі їм “правопорушники” дружно та скоординовано взялись за злочинний світ “на волі”. В ті часи через систему покарань з позбавленням волі проходили без перебільшення мільйони людей. Звільняючи з таборів одних, а для інших навіть організовуючи втечі, чекісти виконали-таки наказ комуністичної партії. В середині 30-х років ХХ століття козацько-розбишацький рух припинив своє існування, і крадійські “поняття” стали обов’язковими для всіх, хто свідомо йшов на порушення закону. Але чи дотримувались “вори” власних понять? Факти свідчать, що ні. Ви певно знаєте, що для крадія вважалось ганебним і неприпустимим застосовувати насилля. Цього від них вимагали чекісти, а самі “вори” знаходили цьому чимало пояснень. Сподіваюсь, не буде зайвим нагадати прихильникам “крадійської романтики”, що свого часу “вори в законі” спільно з чекістами вбивали “колишніх” та “отаманів”, а також брали якнайактивнішу участь в придушеннях будь-якого спротиву системі в ГУЛАГІВських таборах “антисовєтчиками”, “бандерівцями” та колишніми прибалтійськими офіцерами. З часом, у добу “хрущовської відлиги” послуги крадійських верховодів стали зайвими. Але кількадесятирічна підтримка не минула безслідно. “Вори в законі” (як і всяка напасть) відчули, що можуть існувати самостійно. І не лише існувати, а й контролювати кримінальний світ.
Сучасний крадійський рух суттєво відрізняється від того, яким він був ще півстоліття тому. Згідно “понять” “вор” не повинен мати ніякої власності. Проте факти свідчать що під сучасну пору майже всі “короновані” мають дачі, квартири, родини, замовляють вбивства, створюють власний бізнес і намагаються надати йому ознак законного. Намагаючись утвердити серед загалу засуджених імідж “терпигорців”, “вори” та їхні послідовники заявляли, що будь-які контакти з адміністрацією тюрем, ізоляторів та виправних установ не є допустимими. Реалії зовсім інші. Особисто мені неодноразово доводилося стикатись з випадками, коли “наглядаючий” камери в СІЗО або “бараку” у Виправній Установі “водив дружбу з кумом”. Бог їм суддя. Щирих послідовників “понять”, котрі принципово дотримуються в побуті декларованих гасел й норм поведінки, зустріти практично неможливо. Злодій є злодій, і він без жодного докору сумління крастиме, навіть в “колеги” по ремеслу. В “місцях позбавлення волі” ця підла риса крадіїв хоча й карається засудженими (“зеками”), є масовим явищем. Порушувати закон ці люди будуть за будь-яких умов, і за будь-якої влади.
До сліз образливо за Батьківщину. Побудований на засадах пошани до власної праці й гідності ближніх український індивідуалізм і досі суттєво поступається в усих ділянках суспільного життя російському колективізму. Загал донині так і не усвідомив що “общак”, “шара” й “колхоз” є формою паразитування ледацюг, пройдисвітів й пристосуванців на праці й здобутках чесних й трударів. Намагаючись не бути упередженим і не надавати своїй розвідці політичного забарвлення, усвідомлюю, що мушу виконати свій обов’язок до кінця. Сучасні крадії в Україні продовжують послуговуватись порадами та вказівками своїх колег з Росії. І де гарантія, що вони, самі не знаючи того, виконують політичні замовлення середовищ, котрі продовжують контролювати злочинний світ в самій Росії. Резюмуючи все вищесказане, даю безкоштовну пораду всім, хто небайдужий до долі України й прагне завдати нищівного удару організованому злодійському рухові, або принаймні тій його частці котра існує під сучасну пору в найогиднішій зовнішній формі — крадійству. Панове! Заклик доведеного до самогубства тоталітарною системою письменника Хвильового “Геть від Москви!”, і нині залишається актуальним. Втільте його в життя. Запевняю: позитивні наслідки не забаряться.
СІЗО. УСТРІЙ. ПОБУТ. СТОСУНКИ
Б’юсь об заклад, що в трійці перших запитань про “житуху” в СІЗО Ви обов’язково поставите питання про якість харчування. Годують огидно, і лише тричі на добу. Помиї, котрими відгодовували свиноматок в комуністичних колгоспах, мали незрівнянно більшу кількість калорій та необхідних для здоров’я вітамінів i мінералів. “Хазяйський хмирь” ніколи не спричиниться до активного слиновиділення в Вашій ротовій порожнині. Навпаки. Його нудотний запах на перших порах провокуватиме поблювати навіть не сунучи пальці до рота. Але то

читати