Завантажити

час (від трьох діб до двох тижнів) утримують в “карантині”.
Чому я радив не боятись? В “карантині” Ви в рівних з усіма умовах. Для всіх це нове й незнайоме, і проявляти зайву агресивність ніхто не прагне. Навпаки, в такому екстремальному стані більшість намагатиметься виглядіти сильними, розумними, всезнаючими, і водночас благородними. Як тільки Ви опинились в “карантині”, відразу знайдуться доброзичливці, котрі допоможуть вибрати місце для спання (“нару”), намагатимуться щось пояснити, а також не оминуть нагоди чимало про що розпитати.
Як правильно поводити себе в цій ситуації? Якщо бачите, що в камері двоярусні ліжка, — лягайте знизу. Але в разі відсутності вільних місць, не поспішайте зганяти тих, хто вже там вмостився. Якщо вони не гідні того, аби спати на “почесних” нижніх ярусах нар, час змусить їх змінити місце проживання. При виборі місця для спання раджу керуватись такими міркуваннями: подалі від “параші”, й не найтемніший закуток. З “параші” смердить, а в темних кутках на Вас чигатимуть огидні багатоногі комахи. Оскільки в “карантині” ніхто довго не утримується, ускладнювати собі життя доглядом за чистотою ніхто не бажає. Саме з цієї причини там традиційно брудно та безліч прусаків. Змиріться з безладом на певний час.
Знайомлячись з новими тимчасовими співкаерниками, з’ясувавши про наявність спільних знайомих, не поспішайте розповідати про “справу” й ділитись залишками харчів. “Козачки” (в СІЗО їх вже називають “кури”) й тут “працюють”, а доброта, тобто намагання прихилити до себе шляхом будь-яких поступок в тюрмі не в пошані. Таких відразу сприймають за “лоха”, з котрого можна щось “вимутити” (видурити). Для поведінки в СІЗО (а особливо в “карантині”, коли всі один за одним посилено наглядають і геть все помічають) прислів’я “Скромність скрашує людину” дуже доречне. Жартуйте, вживайте якомога менше матюків (за окремі словосполучення навіть тут б’ють в обличчя), і нікого не розпитуйте про причину їхнього перебування поруч. А зараз — коротенький урок з “фені” (тюремного жаргону). Ложка — “весло”, миска — “шльомка”, кружка — “тромбон”, оперативник — “кум”, начальник СІЗО — “господарка” (рос. “хазяйка”), камера — “хата”, сходити в туалет “по-важкому” — “на дальняк”, ліжко (двоярусні “нари”) складається з нижньої частити — “шконки”, й верхньої — “пальми”. Одяг — “кишки”, їжа — “хмирь”. З часом вживання цих жаргонних слів стане для Вас нормою. Сприймайте це як щось вимушене, тимчасове, але разом з тим необхідне.
Як правило, в камерах “карантину” утримується від десяти до двадцяти осіб. Звикайте що кожного ранку з 6.00 до 8.00 в СІЗО ранкова перевірка. В камеру заходить офіцер, рахує всіх, цікавиться потребами (лікар, скарга і т. ін.). Ваш обов’язок встати й дати перевіряючому можливість пересвідчитись в тім, що Ви живий. Не дивуйтесь, якщо представник адміністрації уважно всіх оглядатиме. Він не прагне запам’ятати Ваше обличчя, його цікавить чи з’явились на ньому за ніч синці, чи які-небудь інші сліди побоїв. Конфліктні ситуації між підсудними невигідні й завдають чимало клопоту. Така сама перевірка о 20.00.
Кілька слів про внутрішній устрій “карантину” та і будь-якої великої “хати” взагалі. Двері замикаються на кілька засувів лише ззовні. Відразу біля дверей (де праворуч, а де ліворуч) “параша”. Від решти “камери” “параша” відділена невисокою стіною, настільки невисокою, що обличчя сидячого “на дальняку” бачать співкамерники. Злив відсутній. Поруч з “парашею” умивальник. Спеціально виведена на “парашу” труба виливає туди всю стічну воду. Привчіть себе: користуютись “парашею” (неважливо чи “по-важкому”, чи “відлити”) обов'язково включайте воду на умивальнику.
Посеред “хати” довгий стіл, виготовлений з кількох труб та залізних листів. По обидва боки — лави. Вся ця позбавлена будь-якого естетичного вигляду конструкція з’єднана та скріплена між собою електрозваркою. За моєї пам’яті жодна спроба від’єднати її від підлоги не досягала бажаного результату. На відміну від ІТУ стіни не одягнуті в “шубу”, але кольори фарб на стіні та стелі ідентичні. Двоярусні “нари”, котрі стоять вздовж стіни, з’єднані між собою в суцільний ряд. Так само як і стіл з підлогою та лавами, нари творять між собою суцільну єдність. Кілька вільних метрів від стола до дверей (“п’ятачок”) використовуються для “тасування” (якщо у Вас затекли ноги, маєте змогу розім’яти їх, ступаючи кілька кроків від стола до дверей і назад).
Ще одне й дуже важливе. Утримуйтесь від “походів на парашу” в той час, як хтось їсть. Вибравши вільну хвилину, й зайшовши “на парашу”, попередьте співкамерників фразою — “не їсти”. Так само ухиляйтесь від вживання харчів в ті хвилини, коли хтось “сидить на параші”, або “вломився” туди, не зважаючи на інших. З часом Ви зрозумієте значення цих на перший погляд і дивних, і ненормальних “постанов”. За кілька днів Ви втягнетесь в ритм, вивчите тюремну термінологію (“феню”) та усвідомите кілька “понять”, тобто неписаних законів життя кримінального світу.
А ось і причина для

читати