Завантажити

усвідомлення того, що все це дешевий фарс. Прокурор, сидячи в кабінеті, ознайомиться з зібраними матеріалами і зробить певні висновки. Так передбачено законодавством, і так він повідомить Вам або журналістам. Насправді кількахвилинне, або й кількадесятихвилинне очікування слідчого й прокурора жодним чином не стосуватиметься Вашої справи. Слідчий і прокурор можуть обмінятись думками про футбольний матч, поділитись спогадами про амурні пригоди, і лише виходячи з кабінету, слідчий нагадає прокуророві (точніше одному з його чисельних заступників) про Вас, запевнивши в тім, що Ви великий покидьок і заслуговуєте на арешт. І що найтрагічніше, прокурор з слідчим абсолютно погодиться (звертаю увагу, що ще навіть не бачивши Вас), а в суді підтримає його клопотання.
Зрештою, після кількагодинного очікування в машині та в коридорах суду, Ви опиняєтесь в судовій залі. Зали судових засідань в Україні позбавлені будь-якої помпезності. Звичайнісінька кімната з обпльованою підлогою, кількома рядами лав, брудним і потрісканим склом на вікнах і показовий контраст — довгий гарний стіл та державний герб на стіні. Ви все ще в кайданах, і не будуйте ілюзій, суддя не попрохає конвоїрів бути до Вас поблажливими.
Театральність “судового засідання” буде витримано до дрібниці. Суддя спитає анкетні дані, секретар зачитає звинувачення, слідчий подасть клопотання, а прокурор підтримає. Нарешті Ваше слово. Зрозуміло, що кайдани позбавлять можливості емоційну доповідь про непричетність до скоєного злочину підкріпити відповідним жестикулюванням. Ще в часі промови з жахом помітите, що Вас ніхто не слухає. Суддя дивиться у вікно, а якщо і на Вас, то з єхидного посмішкою, або неприродною серйозністю, що свідчить про те, що він не вірить жодному Вашому слову. Вислухавши до кінця (обірвати Вас можуть лише в тім випадку, коли Ви почнете вживати брутальні вислови), суддя оголошує перерву, і разом з секретарем йде до нарадчої кімнати (в свій робочий кабінет). В часі цієї перерви слідчий разом з прокурором почимчикують надвір випалити по цигарці, а конвоїри, не звертаючи на Вас жодної уваги, спілкуватимуться на довільні теми. Але ось суддя в супроводі секретаря повертається і зачитує вирок. Який жах. Ви вчинили злочин, Ви можете уникнути суду, Ви можете перешкодити встановленню істини, Ви можете продовжити злочинну діяльність, і тому — Ви арештований. Конвоїр звільнить від кайданів руки, аби підписом Ви засвідчили, що з рішенням суду ознайомлені. Потім знову “чорний воронок”, знову райвідділ або ТВМ, і знову камера. Різниця лише в тім, що до арешту час, проведений в КУЗ, був заповнений палкими мріями, роздумами та сподіваннями на співчуття та розуміння Вашого становища суддею. Нині Ви не лише подумки, а й словом, у присутності співкамерників, сварите бездушну, жорстоку та брехливу українську судову систему. Особливо обурить лицемірство слідчого, котрий в дорозі до суду розповів кілька брутальних анекдотів, а в суді вимагав арешту. Не менше словесного бруду наллєте й на суддю, котрий не маючи чітких доказів, дав санкцію на арешт. Сваріть і слідчого і суддю, і прокурора, і їхніх рідних, та жодним словом по суті справи. Не забувайте про “козачків”.
Вкотре нагадую, що утримувати в райвідділі або ТВМі більше 72 годин Вас не мають права. В ідеалі арешт також не дає жодних підстав утримувати Вас в нелюдських умовах. Але мушу засмутити: переїзду до СІЗО (слідчого ізолятора) чекати, певно, доведеться також не один день. Міліція знайде чимало пояснень для виправдань власних неправомірних дій (немає місць в СІЗО, немає пального для машини котрою мають відвезти, конвоїри вкрай перевантажені обов’язками і т .ін.) Неприємно, але усвідомте: віднині Ви не людина, а об’єкт (можливо навіть предмет), з котрим працюють слідчий, і ще, можливо, оперативники. Боляче відчувати себе чиїмсь знаряддям для заробітку. Відчуття обмеження себе в людських правах проявляється навіть в такій дрібниці, як відсутність змоги оскаржити щось (в камері забороняється тримати ручку й папір, працівники чергової частини не дають, а слідчий знайде чимало причин, аби відмовити від таких “необачних кроків”). Звикайте до труднощів, до тяжкого побуту, або взагалі його відсутності. Спати доведеться на брудній лаві (а можливо, навіть на підлозі) без жодної підстилки, подушки та покривала ще кілька днів. З часом від Вас почне неприємно пахнути, а кількаденна неголеність та відсутність змоги контактувати з рідними все частіше й частіше виводитимуть з рівноваги. Це справді жорстоко, несправедливо, і нецивілізовано. Тому, не бажаючи наганяти жаху, знову кілька слів про слідчі дії.
Ваше небажання спілкуватись зі слідчим рано чи пізно дасть плід. Або рідні, або сам слідчий забезпечать Вас захисником. Звертаю увагу на те, що з того моменту, коли у Вас з’явиться захисник, з горизонту обзору зникнуть оперативники з Відділу Карного Розшуку. Така специфіка цих професій. Не знаходять вони між собою спільної мови. Для того, аби уникнути обману з боку слідчого (запевняю, вони люблять

читати