Завантажити

рух
течії
течії
течії

струмені бавляться скалками місяця
іноді мокра гілка
зблискує срібляста

повінь нічна
і нікого немає довкола


***

надто гостре відчуття життя
надто гостре напівжиття
саме під час хвороби коли
млосний
мозок
марить
майбутнім
минулим

риб’ячий рот хапає повітря
а легені марно чекають
на нього

мрієш-згадуєш все
геть усе
геть усі


***

Ті кольори – сірі,
оранжеві,
червоні,
що перетікають
із барвистих простирадл,
із ковдр,
другорядних предметів,
із картин у рамах…
Кольори, що дратують,

аж поки
не підуть у ніч,
тиху ніч,
з місяцем і – не тьмою, –
а сутінками,
які мають лілову ніжність узвиш
цього міста

лише тоді
ти спиш, ти сниш,
бачиш
штиль шпоришів – вони
були тут колись – вони
з’являються місячними ночами
під неіснуючими вже
черешнями і вишнями міста…
Чуєш? ти спиш…

Лише у снах ти живеш,
дихаєш і навіть
біжиш,
шепочеш слова до неї,
які не насмілився
сказати б у вічі – їй
і місяцеві.
Ніч; ти спиш…
але знаєш – шпориш
огортає тебе.
Сни.
Київські шпориші ще існують –
допоки ти спиш.

читати