Завантажити

розказати?
К о н о п л і ц ь к и й. Дитинство, кохання, мрії. Або, наприклад, як ти бачиш свою доріжку в житті?
К р а в ц о в. Закінчу інститут, одержу призначення і працюватиму.
К о н о п л і ц ь к и й. Куди пошлють, туди й підеш, — теля...
К р а в ц о в. А як же ще?
К о н о п л і ц ь к и й. Постав мету і йди до неї, як ось я. Я обов'язково стану міністром! Міністр Конопліцький! Звучить? Отож-то! Стою в трамваї, а за спиною — “міністр!”, “міністр!”. Приїду додому — буду матері покрівлю перекривати — люди питатимуть: хто то. А потім дізнаються та аж роти пороззявляють... Міністр на хату виліз!

Пауза.

Так їсти хочеться, що, якби зараз побачив ситого чоловіка, убив би із заздрощів.

Пауза.

Взагалі передчуваю, що з мене буде щось велике... Хочеш факти?
К р а в ц о в. Давай!
К о н о п л і ц ь к и й. На фронт я пішов рядовим... Від Чорного до Білого моря рядовішого, ніж я, не можна було знайти. А ким закінчив війну? Єфрейтором! Від рядового до єфрейтора! Стрибок? Стрибок. Перший курс інституту — рядовий студент! Четвертий курс — староста кімнати! Стрибок? Стрибок. Дійду і до міністра... А ти — до академіка. Не витрачаєш часу на балачки, цінні думки записуєш у вахтжурнал.

Пауза.

Коли голодний — таке відчуття, наче у роті хто кропивою пожалив.
К р а в ц о в. Не думай про їжу.
К о н о п л і ц ь к и й. Я не думаю, а нутрощі думають та ще вголос.
К р а в ц о в. Досить відпочивати.
К о н о п л і ц ь к и й. Ще п'ять хвилин. (Видно, чимось збентежений). А можна збожеволіти від голоду?
К р а в ц о в. Мабуть...
К о н о п л і ц ь к и й. (прислухається, принюхується). Я вже божеволію! Вчувається запах ковбаси, та не якоїсь там ліверної (з натхненням), а домашньої!
К р а в ц о в. На, з'їж, а то справді збожеволієш. (Подає йому окрайчик).
К о н о п л і ц ь к и й. Як ти економиш? Я, поки принесуть суп, хліб з'їдаю протягом трьох секунд.
К р а в ц о в. Ти свій пайок віддав технічці і добре зробив. В неї — діти...
К о н о п л і ц ь к и й. (вже з'їв хліб). А ковбаса пахне... Це або новий вид галюцинацій, або...
К р а в ц о в. Або...
К о н о п л і ц ь к и й. Починається. (Жест, мовляв, божеволію, потім знову принюхується). Далі терпіти не можу — піду на запах... (Встає, виходить).
К р а в ц о в. Дивак! (Розмовляє про себе). Розвантажувати вугілля — тяжка робота, але мені чомусь здається, чим тяжча робота, тим більший перепочинок душі.

Пауза.

Конопліцький хоче стати міністром, а я? Через рік призначення. Куди?..

Пауза.
Однаково...

Заходить Конопліцький.

К о н о п л і ц ь к и й. Піймав! По запаху вислідив. За вагоном знайшов — до нас, видно, приглядалась.
К р а в ц о в. Ковбаса?
К о н о п л і ц ь к и й. Виходь, чого боїшся, ми не урки...
К р а в ц о в. Нічого не розумію...
К о н о п л і ц ь к и й. (тихіше). Пішов по запаху, як по стежці, глядь — за вагоном тінь... Я ж колись “язика” брав — знаю. Підкрався і за руку — хап! А вона — “відпусти”! І так глянула... В темряві побачив її очі, а вони в неї злі, як у пуми, і рука моя сама опустилась.
К р а в ц о в. Де ж та пума?
К о н о п л і ц ь к и й. Виходь, мара, — ми чесні люди, вантажники. Іди ближче, на світло.

Тамара виходить на світло.

Т а м а р а. Не скажете, де тут студенти вугілля розвантажують?
К о н о п л і ц ь к и й. О другій годині ночі, на коліях товарної станції шукати студентів?

Тамара підійшла на кілька кроків, вдивляється в Кравцова. Той уже пізнав Тамару, але ще не вірить своїм очам.

Т а м а р а. Кравцов?
К р а в ц о в. Тамара? Коли приїхала?
Т а м а р а. Сьогодні пізно ввечері. Знайшла ваш гуртожиток, а там сказали, що вугілля вантажите. Хотіла до світанку на вокзалі перебути, але не спиться. Я і пішла навмання... Бач, і знайшла.

Пауза.

Який ти замурзаний — ледве впізнала.
К р а в ц о в. Хоч би написала, що приїдеш.
Т а м а р а. Не збиралася їхати...
К о н о п л і ц ь к и й (кидає підкреслено зацікавлений погляд то на Кравцова, то на Тамару). Якщо давно не бачилися — розцілуйтеся.
К р а в ц о в. (підійшов до Тамари). Здрастуй! (Поцілував).
Т а м а р а. (відвела погляд від Кравцова). Не збиралася їхати, а воно якось в один день найшло на мене і...

Пауза.

Влаштуюсь десь на роботу, а якщо вийде — і в інститут на той рік. Допоможеш, порадиш?
К р а в ц о в. Подумаємо.
К о н о п л і ц ь к и й. Дрібниці, і роботу, й інститут я беру на себе. Роботи — хоч греблю гати, а в інститут? Декана десь у темному куточку попрошу, він фронтовиків любить і боїться. Та ще для користі справи

читати