
Електронна бібліотека/Проза
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
- Людському наступному світу...Микола Істин
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
- Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
- Поетичні новиниМикола Істин
- Настя малює не квіткуПавло Кущ
- БубликПавло Кущ
- Серцем-садом...Микола Істин
- коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
Кривальський, заклавши руки за спину.
-- Так, нас навідав чемпіон Республіки, -- поклав Арсен Погуляй руку на плече Іванові.
-- Що ти верзеш? -- не стримався Кривальський. – Менше треба пити! За роботу, лайдаки!.
-- А-а, пан Кривальский ще не знає! -- Арсен простягнув заступникові директора заяложену газету.
Той швидко пробіг очима текст, потім зупинився, глипнув на фото, далі -- на Івана і ще раз -- на фото.
-- О! Сам Іван Сила! -- розплився він у посмішці. -- Я маю честь вітати вас у нашій установі. Може зайдете на кавусю? -- він гречно схилив голову.
-- Дякую, -- відказав Іван. – Маю роботу.
-- Ви десь поблизу працюєте? -- пана Кривальського було не впізнати. Тепер він був сама люб’язність.
-- Я працюю у вас, -- засміявся Іван.
-- У мене? -- остовпів Кривальський. – Себто, як у нас?
-- Я – вантажник, і коли ваша ласка, то я би взявся до роботи. Страшенно хочеться щось подвигати, -- Іван розправив плечі і пішов до товаришів, які вже почали тягати пивні діжки.
Кривальський так і залишився стояти, час від часу глипаючи то на газету, то на свої черевики. Він поволі побрів до свого кабінету. Наступного дня в коридорі біля дверей заступника начальника з’явилася елегантна табличка: “Тут працював чемпіон Республіки Іван Сила – гордість нашої залізниці”.
Щоправда, “гордість залізниці” про пам’ятну дошку так і не довідалася. Відпрацювавши свою зміну, Іван повів хлопців на пиво, щедро пригощаючи їх за наймиліше у своєму житті вшанування.
РОЗДІЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ, В ЯКОМУ АГЕНТ ФІКСА ВИКРИВАЄ АНТИУРЯДОВУ ЗМОВУ
Фікса увірвався до кабінету капітана Миколайчика без попередження. А оскільки пан капітан якраз підрівнював пилочкою нігті, то йому стало страшенно незручно.
-- Агенте 008, що ви собі дозволяєте? -- почервонів він.
-- Пане капітане, справа надзвичайної ваги, -- Фіксі знову запаморочилося в голові, і він схопився за стіл.
-- Я бачу, з вами не все гаразд, -- Миколайчик вказав рукою на стілець.
-- Пане капітане, на вашого найкращого агента вчинено замах, -- Фікса з полегшенням сів і обтер спітніле чоло хустинкою. – У четвер, коли я вже все дослідив і збирався покидати зону спостереження, мене підло заманили в пастку і вчинили розправу.
Капітан із цікавістю почав слухати: аби провести Фіксу, треба бути вельми кмітливим.
-- І скільки їх було? -- запитав він, дістаючи із шафи почату коробку цукерок.
-- Двоє. Але один із них...Один із них... -- від хвилювання агентові аж сперло подих.
-- Так хто був один із них? -- капітан Миколайчик підсунув цукерки до Фікси. – Підсолодіться, голубчику!
Той кинув собі до рота відразу кілька трюфелів і почав шалено жувати.
-- Один іж них – чемпіон Решпубліки ж бокшу, -- прошамотів він набитим ротом. – Шебто, жі штанги.
-- Ви хочете сказати, що це той молодик, який переміг нашого Магдебуру? – пещена рука капітана теж потягнулася за цукеркою.
-- Так, пане капітане, саме це я і хочу сказати, -- обличчя агента розпливлося в посмішці.
-- А що з вашими зубами? -- раптом запитав Миколайчик.
-- Не зрозумів, -- стривожився Фікса.
-- Гляньте, -- Миколайчик подав йому маленьке люстерко, яке завжди носив у кишені.
-- О, діво Маріє! -- заволав на весь кабінет Фікса. У низці його рівних білих зубів тепер зяяли дві чорні дірки. -- Він вибив мені два зуби! -- заламував руки агент. – Як я тепер прийду до мами в гості? Вона мене приб’є!.
Капітан Миколайчик дістав із шафи почату пляшку коньяку.
-- Заспокойтеся, Фіксо, -- почав наливати він у манюсенькі чарочки. – Ми представимо вас до урядової нагороди. Але спочатку розкажіть, що ви винюхали.
-- Значить так, -- агент 008 знову став втіленням професійності. – Доповідаю: на вокзалі діє злочинне угрупування, яке займається контрабандою в особливо великих розмірах. Крадуть цілими ешелонами. Ниточки, -- тут Фікса підняв палець. – тягнуться аж догори.
-- І дуже догори? -- капітан Миколайчик показав очима на стелю.
-- Дуже, -- тихо видавив із себе Фікса.
Капітан Миколайчик розмірковував. Якщо ниточки контрабанди ведуть так угору, то невідомо, куди вони заведуть. А неприємностей не хотів ніхто, в тому числі і пан капітан, який вирізнявся вишуканістю і тактом. Може, зупинитися на нижчому рівні?
-- А хто у банді оцей чемпіон? – задумано мовив він.
-- Він очолює бойовиків, -- з готовністю доповів Фікса.
-- І багато у них бійців? -- Миколайчик продовжував про щось розмірковувати.
-- Багато, -- Фікса нагнувся до капітана. – Ви просили довідатися про такого собі доктора Брякуса. Так-от, цей тип є їхнім шефом. Діють під прикриттям домашнього спортивного клубу. Вдома у Брякуса – штаб-квартира і навчальний центр штурмовиків. Не здивуюся, якщо там виявиться і склад зброї. Діяти треба негайно!
-- Ну це нам вирішувати, коли діяти, -- з притиском зауважив Миколайчик. Була п’ятниця, а пан капітан вельми не любив розпочинати щось перед вихідними. Суботня гра у гольф – це святе.
-- Почнемо операцію з понеділка, -- прийняв він рішення, беручи
Останні події
- 25.02.2025|10:53Підліткам про фемінізм без стереотипів: «Видавництво Старого Лева» представляє книгу «Слово на літеру «Ф». Базова книжка про права жінок»
- 25.02.2025|10:48Трилер про війну, еміграцію та фатальне знайомство: «Видавництво Старого Лева» представляє книгу «Називай мене Клас Баєр»
- 25.02.2025|10:45«Книжка року’2024: офіційні результати
- 18.02.2025|18:07Що читають 18-річні? Топ-50 книжок за програмою єКнига
- 11.02.2025|12:03«Барвіночку, прощаймося, прощаймось…»
- 10.02.2025|13:46«За межами слів»: презентація роману «Погляд Медузи» Любка Дереша
- 10.02.2025|13:43Фільм Анастасії Фалілеєвої «Я померла в Ірпені» отримав нагороду на найбільшому в світі фестивалі короткого метру
- 10.02.2025|13:38Мар´яна Савка і Зіновій Карач у концертній програмі «Ніжно, майже пошепки»
- 02.02.2025|19:56Духовна трійня Ігоря Павлюка
- 02.02.2025|19:16Оголошено конкурс на здобуття літературної премії імені Ірини Вільде 2025 року