Завантажити

чарку. – Обмежимось поки що бойовиками. За ваше здоров’я, голубчику!

РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ, В ЯКОМУ ТРАПЛЯЮТЬСЯ НЕСПОДІВАНІ ПОВОРОТИ

Доктор Брякус все обдумав. Він вибудував стратегію на найближчий рік. Якщо все розвиватиметься правильно, його справи впевнено підуть вгору. Після перемоги Івана Сили, Брякусом стали цікавитися впливові організації. В уяві він уже бачив розкішний будинок у центрі столиці з написом “Спортивний клуб доктора Брякуса”. Ось тільки з Іваном треба домовитися, аби його не перехопили конкуренти.

Саме тому розмову зі своїм вихованцем він призначив на неділю. Аби бесіда проходила цілком невимушено, вирішив повезти його за місто – в який-небудь затишний ресторанчик.

Іван вперше їхав в авто. Адже у горах головним транспортом служили коні. Брякус був веселий, сповнений енергії і оптимізму. Цікавився, як чемпіон провів вихідні. Чи вистачає йому грошей? (Тепер їх буде вдвічі більше). Чи вже знайшов друзів у столиці? Чи не має якихось проблем? Хай не соромиться, говорить. Брякус усе зробить для свого улюбленця.

Після дощу дорога на сонці виблискувала і засліплювала очі Іванові. Йому було приємно їхати з вітерцем по серпантину і слухати грандіозні плани Брякуса. “Може, розповісти йому історію про агента поліції?”, -- думав Іван Сила, приглядаючись до наставника. Той жваво жестикулював, повертав голову до нього, сміявся і навіть пропонував покерувати авто. “Гаразд, розповім, коли приїдемо”, -- вирішив Іван.

І в цей момент щось трапилося. Брякус дико зойкнув, почав несамовито крутити кермо, та авто не слухалося. На швидкості воно мчало просто на скелю. Іван заплющив очі і не встиг проказати: “Боже, поможи!”, як сталося зіткнення. Останнє, що він пам’ятав, це –лобове скло, яке він розбиває головою.

РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ, В ЯКОМУ ДОДАЮТЬСЯ НОВІ НЕПРИЄМНОСТІ

Іван насилу розплющив очі. Над ним схилилася медсестра, яка поправляла перев’язку.
-- Док-тор Бря-кус, -- самими губами пролепетав Сила.
-- Ви маєте на увазі того другого? -- сумно перепитала сестричка. -- На жаль... Він... – вона заперечливо похитала головою.

Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці. Медсестра, зрозумівши ситуацію, залишила пораненого на самоті.

Перед очима Івана поставали різні спогади, пов’язані з тренером. Ось він простягує візитівку після вуличного бою з Велетом. Годує його першим обідом. П’є шампанське за рекорд. Обіймає, вітаючи з чемпіонством. І нарешті – та злощасна подорож за місто. Чому все так раптово обірвалося? Хіба це справедливо?

-- До вас прийшли, -- тихенько промовила сестричка і, поклонившись, вийшла. Іван важко повернув голову. Прямо на нього дивилися щурячі вуса, а білозуба усмішка зяяла двома чорними дірками.

-- Ну що доскакався, задрипаний чемпіоне? -- Фікса випромінював просто гігантську радість. – Хотів розіграти нещасний випадок? Ха-ха! Від мене не втечеш, хаме!

Він прагнув одразу забрати Івана до в’язниці, але лікарі категорично запротестували. Вони запевнили, що в такому стані хворому доводиться думати про виживання, а не про втечу. Про всяк випадок двоє переодягнених поліцейських стали постійно чергувати в лікарні.

Іван Сила швидко поправлявся. Рани виявилися не такими страшними, як здавалося після аварії. Та й молодий організм брав своє. Однак швидке одужання не вельми тішило парубійка. Адже у такому разі на нього чекав арешт.

Загибель Брякуса сильно вплинула на верховинця. Він до всього збайдужів, навіть втратив апетит. У такому пригніченому стані його й було допроваджено до в’язниці, за звинуваченням... у смерті свого наставника. Річ у тому, що нічого протизаконного обшук у помешканні тренера не виявив. Ба більше, всі сусіди, знайомі, спортивна федерація відгукувалася про Брякуса якнайприхильніше. Навіть впливові люди згори (а ви знаєте, яке це має у нас першочергове значення!) висміяли версію про гніздо бойовиків, очолюване їхнім знайомим тренером. У минулому, до речі, відомим спортсменом.

Але поліцейське управління так легко не здавалося і вирішило змінити обвинувачення. Вести цю скандальну справу було доручено старшому слідчому Бенцику.

РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ, В ЯКОМУ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ЩОДЕННИК ДОКТОРА БРЯКУСА

Старший слідчий Бенцик проводив допит. Він сидів за столиком в напівтемряві, направивши світло настільної лампи просто в обличчя Іванові. Це був його метод: створити максимальний дискомфорт обвинуваченому, аби той чим швидше захотів говорити ПРАВДУ.

-- То ви кажете, Сило, що жодних суперечок із загиблим доктором Брякусом не мали? -- Бенцик крізь маленькі окуляри свердлив Івана такими ж маленькими очицями.
-- Не мав, -- глухо відповів той.
-- Я би вас просив дивитися мені у вічі, коли відповідаєте, -- пискляво крикнув Бенцик.

Далі встав і почав нервово ходити по камері.

-- Тоді, як ви поясните той факт, що експерти виявили навмисне пошкодження авто?! – Бенцик стояв над Іваном, а його голос лунав мало не як Боже провидіння. (Так думав старший слідчий). Насправді парубійко сидячи був якраз урівень

читати