Завантажити

должна! Это вы мне должны за разбитую голову!
ДМИТРО: — Мама, о чем ты с ней говоришь?
ДЕРЕҐИЗ: — О деньгах за твое сэксуальное воспитание, клиэнт! Угу-гу!.. Ох! (Вибігає.)
ДІАНА: — Який клієнт? Яке сексуальне воспітаніє?.. Глупості, синочок, вона говорить… Дереґиз, ти драна!.. (Раптом кидається навздогін ДЕРЕҐИЗ, але бере себе в руки, і спиняється.)
Павза.

ДМИТРО: — Разбудите меня, когда кончится третья мировая…
ДІАНА (усе ще не може заспококїтись): — Неблагодарная!.. Гадіна!
ДМИТРО: — И… и с-сколько вам стоило моё секс… моё лишение детства?
ДІАНА: — Ну перестань! Шо ето ти придумав!
ДМИТРО (говорить однією фразою, ніби захлинаючись): — А я не придумал... это вы придумали… до шестого класса меня в школу водили… телевизор запрещали смотреть… на улицу выпускали только, чтоб под окнами гулял… а потом подарили тачку с интернетом… и стояли у меня за спиной, чтоб я в порносайты не лазил… так кто кого придумал, если до двенадцати лет я твердо верил в аиста и капусту?!
ДІАНА: — Та боже ж мій, от зараза та Дереґизка! Шо наробила!.. (Кричить у тому напрямку, куди побігла мадам ДЕРЕҐИЗ.) А шоб ти ноги задерла!.. Тю, шо це я при дитині кажу?!

ДІАНА намагається обійняти сина.

ДМИТРО: — Зачем вы так со мной, мама?.. Надо было раньше учить.
ДІАНА: — Не нада, синочок! Ти уже взрослий! І сам, як схочеш, усе придумать можеш!.. Да, сина!.. Да, мій хароший! Ти ж у мене малєнький будеш всігда… Мама поганого дитині не пожела… Хай з нею, з тою потіпахою! Іди до мене! Минь-минь-минь…

ДМИТРО злегка відштовхує матір рукою і випадково ляпає маму по щоці.

ДМИТРО: — Ой! Прости!
ДІАНА: —А мені не больно… Мені даже пріятно.
ДМИТРО: — А мне больно.
ДІАНА: — Синочок, шо ж ти так болєзнєно усе воспрінімаєш? Ти, навєрно, заболів, да? Минь-минь-минь!..

ДІАНА хоче доторкнутись рукою його чола, та він її вже по-справжньому ляскає по руці.

ДМИТРО: — Не трогай меня, мама. Это ты делаешь меня больным… А сама, быця-быця-быця!.. (Б’є іще раз маму по руці.) Ану, скажи слово «коридор»! Скажи! Скажи слово «коридор» или «пиджак»! Ну, произнеси хоть одно слово верно. (Б’є знову і відштовхує.) Ты, только бухгалтерские слова и знаешь! Скажи — «валютный коридор»!
ДІАНА (перелякана, намагається говорити вірно російською): — Зачєм ти мєня аскарбляєш? Ка… Ка… Ка-лі-дор.

ДМИТРО гістерично регоче.

ДМИТРО: — А скажи слово “любовь”! Скажи! Скажи! Скажешь правильно — я сам тебя поцелую!
ДІАНА: — Любов…

ДМИТРО заходиться сміхом ще більше.

ДМИТРО: — Любовь без мягкого знака не бывает.
ДІАНА: —Буває. У нас з батьком любов іменно така. Без соплів.

ДМИТРО раптом підходить до мами впритул і каже їй швидко, нервово, з притиском, у обличчя.

ДМИТРО: — Брехня! Я этого не помню… я не видел этого… я не слышал ни одного нежного слова, которое бы вы сказали друг другу… пусть даже и без мягкого знака… пусть даже шепотом… я две недели подслушивал это слово ночью под вашей спальней, а слышал только, как папка говорил тебе: «Спи, Дунька, спи!»…
ДІАНА (ошелешено): — Ох, мнє плохо!..

І несподівано для ДМИТРА знову хапає його за вухо.

ДІАНА: — Ах ти ж, уредіна! Ми тебе воспитуєм! Дєньги на нього тратим! А він нас по ночах підслуховує!.. Я покажу тобі “Дуньку”! Я покажу тобі любов! Мене, кстаті, як заміж виходила ніхто про неї не питав!.. І тебе ніхто питати не буде, яка вона і з яким знаком!

І ДІАНА тягне ДМИТРА за вухо додому. Гасне світло…

… І знову спалахує у помешканні ШИРОКОПЕР. БЕЗМИЛЬСЬКА, що лежить на підлозі, важко підводиться, потираючи забиту голову.

БЕЗМИЛЬСЬКА: — Шо ето било?.. Який-то сон. Поганий сон. Про якесь роздіваніє… А, вспомніла!.. Мадам Дереґиз… Стерво!.. Кажеться, утекла… (Заглядає до кімнати ДМИТРА.) Ніково. (Заглядає до спальні.) Теж ніково… Ой! А з ким ето я розговарую?.. Га? (Дослухається і ще раз повторює.) Га?!.. А-а! То ж я сама з собою теревені плету. І голова болить? Я ж учора і не пила вроді… А Дереґиз я ше коси уріжу! С дєньгами за мальчіка утекла і моїх процентів не оставила! Ну, пожди! Знала б я, шо вона такая мавпа облізла, я б її ребьонку зроду не предложила… (Раптом заходжується поправляти свою зачіску. Знімає хустку і витягає з-під неї довгу і тонку, як мишачий хвостик, кіску. Розпускає і швиденько, прислинюючи похапцем пальці, переплітає її кінчик.) Ох, чим доводиться заніматься на старості літ, шоб якусь грошву заробить і не здохнуть під забором. А я ж не така. Я ж в юності мавкою хотіла буть. І три рази Дніпро перепливала. І всігда щитала, шо раздіваніє на публіку, це гріх. А щас він кругом… І я сама зараз за ту копійку готова на любі шову… Ой, простибіг мене, грішницю! (Хреститься.) Шоб сказали мені на це мої кревні?.. Да, мать Іріада Телесфоровна, глупость імєєт глупость повторяться… Особєнно, єслі вона недодєлана!.. Тю, а шо це я! Шо це тут сидю?!.. Щас сюда вбізатєльно котрий з Широкопер прителіпається, а я рачки й на полу... Інтєресно, чи пригаварила Дереґизка хлопця… Як — ні, то треба тікать, поки ребра не пощитали, бо є за що!.. (Вдягає хустку і швидко

читати