Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити

гнилих пнів, запах кладовища лісного
йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки та гніздились погані
гриби - гадяр і голубінка. Великі каміння холоділи під слизьким
мохом, голі корні смерек заплітали стежки, вкриті верствою сухої
глиці.
Вони йшли далі й далі, забирались в холодний і непривітний глиб
верховинних лісів.
Прийшли на полянку. Тут було трохи ясніше, смереки наче
замкнули поза собою чорність глибокої ночі.
Враз Марічка здригнулась і стала. Витягла шию і наслухала. Іван
помітив, як тривога слизнула по обличчі у неї, звела її брови. Що
сталось? Але Марічка нетерпляче спинила його питання, поклала
палець на губи на знак мовчання і раптом зникла. Все се сталось так
несподівано й чудно, що Іван не встиг спам'ятатись.
Чого вона налякалась, куди й чого втекла? Він постояв трохи на
місці, сподіваючись, що Марічка надійде зараз, але коли її довго не
було, він стиха покликав:
Марічко!..
М'яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик, і знов
було тихо.
Іван стривоживсь. Хотів шукати Марічку, але не знав, в який бік
іти, бо не помітив, куди вона зникла. Ще готова десь заблудитись у
лісі або зірватись у прірву. Чи не покласти ватру? Побачить вогонь і
буде знати, куди вернутись.
Іван накидав сухих галузок і підпалив. Вогонь потріщав трохи
підсподом і вигнав дим. А коли дим заметавсь над вогнем, заметалися
тіні кострубатих смерек і залюднили полянку.
Іван сів на пеньок і обдивився. Поляна була закидана вся
трухлявими пнями, колючою сіткою гострих вершків, між якими
вилась дика малина. Спідні галузки смерек, тонкі й посохлі, звисали
додолу, як руда борода.
Сум знову обняв Івана. Він знову був сам. Марічка не йшла.
Закурив люльку і вдивлявся в вогонь, щоб чим-небудь скоротити
чекання. Мусила ж врешті прийти Марічка. Йому навіть здавалось, що
він чує її ходу і тріск під ногами гіллячок. О! Врешті, вона... Хотів
встати і піти їй назустріч, але не встиг.
Сухі гіллячки розсунулись тихо, і з лісу вийшов якийсь чоловік.
Він був без одежі. М'яке темне волосся покривало все його тіло,
оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на грудях.
Він склав на великий живіт зарослі вовною руки і підійшов до Івана.
Тоді Іван зразу його впізнав. Се був веселий чугайстир, добрий
лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них:
зловить і роздере.
Чугайстир добродушно всміхнувся, кліпнув лукаво оком і
поспитав Івана:
- Куди побігла?
- Хто?
- Нявка.
«Се він про Марічку,- з ляком подумав Іван, і серце закалатало
йому в грудях.- Ось чого вона зникла!..»
- Не знаю... Не видів,- байдужно обізвався Іван і запросив
чугайстра:
- Сідайте.
Чугайстир сів на пеньок, обтрусився з сухого листу і простяг до
вогню ноги.
Обоє мовчали. Лісовий чоловік грівсь коло ватри та розтирав собі
круглий живіт, а Іван думав уперто, яким би чином довше затримать
чугайстра, щоб Марічка якнайдалі встигла втекти.
Але чугайстир сам допоміг.
Підморгнув до Івана лукавим оком і обізвався:
- Може б, ти трошки пішов зо мною у танець?
- А чому б ні? - радо піднявся Іван. Докинув у ватру смеріччя,
поглянув на постоли, обсмикнув сорочку на собі і став до танцю.
Чугайстир поклав волохаті руки на боки і вже хитався.
- Ну, починай!..
Що ж, як починати, то починати.
Іван тупнув на місці, виставив ногу, струснув усім тілом і поплив в
легкім гуцульськім танці. Перед ним смішно вихилявся чугайстир. Він
прижмурював очі, поцмокував ротом, трусив животом, а його ноги,
оброслі, як у ведмедя, незграбно тупцяли на однім місці, згинались і
розгинались, як грубі обіддя. Танець, видимо, його загрівав. Він вже
підскакував вище, присідав нижче, додавав собі духу веселим
бурчанням і оддувався, неначе ковальський міх. Піт краплями
виступав круг очей, стікав струмочком од чола до рота, під пахвами й
на животі блищало у нього, як у коняки, а чугайстир вже розійшовся.
- Гайдук раз! Ще такий! - кричав на Івана і бив п'ятами в землю.
- Ще кривий!.. Ще сліпий!..- піддавав жару Іван.- Го-го! Як
танцювати, то танцювати.
- Най буде так! - плескав в долоні чугайстир, і присідав до землі, і
крутився круг себе.
- Ха-ха-ха! - хльоскав себе по стегнах Іван.
Хіба він не годен вже танцювати?
Ватра розгорялась веселим вогнем і одділяла од танцюючих тіні,
що корчились й бились на залитій світлом полянці,
Чугайстир втомлявся. Щохвилини підносив до лоба руку, всю в
брудних нігтях, обтираючи піт, і вже не скакав, а тільки дрібно трусив
волохатим тілом на місці.
- Може, вже буде? - сапав чугайстир.
- Е, ні... ще трошки.:
Іван і сам умлівав од утоми. Загрівся, був весь мокрий, ноги боліли
у нього, а груди ледве ловили віддих.
- Я ще заграю до танцю,- бадьорив він чугайстра й сягнув по
флояру за черес.- Ти ще такої не чув, небоже...
Він заграв пісню, що

Останні події

14.07.2025|09:21
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» презентує цьогорічну програму
11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року


Партнери