Завантажити

і Хл. “землю Ракоушьскоу и Штирьскоу”, — тобто землю коло міста Рагузи (Дубровника) на східному побережжі Адріатичного моря та австрійське герцогство Штірію.
235 Коли бездітний австрійський і штірійський герцог Фрідріх II Войовничий з роду Бабенбергів був убитий 15 червня 1246 р., то земля його перейшла до німецького імператора Фрідріха II Гогенштауфена. Але на австрійську спадщину претендував також Бела IV, який здійснив на Австрію кілька безуспішних нападів і тоді покликав на поміч Данила. Та коли Данило прибув до Бели. там уже були імператорські посли, ще мали обговорювати з королем справу австрійської спадщини (див. ще прим 10 до 1235 p.).
236 В Іп. “Жалошь. Поурьскыи”, у Хл. “Жалошь Поурскіи”; Зальцбург — соляний город, тому й пояснено: “тобто сольський”.
237 В Іп.. “и Гарихъ Пороуньскыи. и Отагаре теньникъ. ПЪтовьскыи”, у Хл. “и Гарихъ Поуроунскыи и Отагяре Теник ГГьтовскіи”.
238 Налобниках.
239 В. і Хл. “ярыцhхъ”, — це слово більше в літопису не зустрічається;
нема цілковитої певності, що це були саме лати.
240 В Іп. і Хл. “сьдло от злата, жьжена”, — як видно, дерев'яну основу сідла було оббито мідною позолоченою бляхою; мідь покривали розчиненим у ртуті золотом і нагрівали на вогні; утворювалася міцна золота плівка.
241 В Іп. “кожюх”, у Хл. “кожоух”; ясно, що це був не кожух (від слова, “кожа”), а легкий одяг, жупан, каптан.
242 В Іп. хибно “со воемы”, у Хл. “съ вуемь”.
243 Іп. і Хл. слова “на воиноу” в реченні хибно повторено.
244 Оскільки Тевтивил і Єдивид були синівцями Миндовга, тобто синами його брата Довспрунка (з літопису відомий лише один брат Миндовга), то Довспрункова дочка була другою жоною Данила.
245 В Іп. “Оуслонимъ”, у Хл. “Слним”.
246 В Іп. “божий дворянh”, у Хл. “божий дворяне”, — тобто “слуги бога”, рицарі.
247 В Іп. “заеячемоу богоу и Мhидhиноу”; сполучник “и” тут зайвий, бо далі йде (не зовсім виразне) пояснення, що Медей на, литовський бог — покровитель лісу, був і заячим богом.
248 Пробощ — парафіяльний ксьондз;
у Ризі він був найзначнішою після єпископа (біскупа) духовною особою.
249 В Іп. “Вирьжань”, у Хл. “Виржанъ”.
250 Тевтивил — син литовського князя Довспрунка; оскільки тут Викинт названий вуєм Тевтивила (дядьком по матері), то Тевтивилова мати, жона Довспрунка, була сестрою Викинта.
251В Іп. і Хл. хибно “Висимотъ”. Зима 1251i2
252 Отже, дочка половецького хана Тігака була жоною Мстислава Даниловича.
253 В Іп. і Хл. хибно “имhешь”. Запозичене з “Хроніки” Іоанна Малали (кн. 18) міркування про характер роботи літописця включене в інше складне речення, що робить цю конструкцію найгроміздкішою в усій книзі. У місті Антіохії існувало місцеве досить поширене літочислення (початок цієї ери припадав на осінь 48 p. до н. е.); греки вели умовний лік часу за олімпіадами, себто чотирьохлітніми періодами між олімпійськими іграми (перша олімпіада відбулася 776 р. до н. е.);
Юлій Цезар у римському (юліанському) календарі ввів високосний рік — кожен 15.V1 1246 четвертий рік повинен був мати не 365, а 366 днів. Літописець збирався орієнтуватися також на “Хроніку” Євсевія Памфіла, історіографа, котрий у синхронному порядку виклав події від “сотворіння світу” до 323 р. н. е. Вписані пізніше в Іп. дати виявилися, як правило, неточними; у Хл., як зазначалося, датування нема.
254 Рикс — див. прим. 12 до 1229 p.
255 Як говорилося в прим. 2 до 1252 p., після смерті австрійського і штірійського герцога Фрідріха II різні можновладці претендували на австрійські (в літопису — “німецькі”) землі. Гору взяли племінниця покійного герцога Гертруда та її чоловік Герман V. Але Герман незабаром помер, і частина австрійських баронів та духовенство підтримали чеського королевича, згодом короля, Пржемисла II Оттокара, котрий восени 1251 p. вступив до Австрії і проголосив себе герцогом австрійським. А на Австрію і далі претендував Бела IV. Оскільки Гертруда, овдовівши, перебувала за велінням папи Іннокентія IV під опікою Бели, він вирішив видати її за Романа і таким чином втягнути Данила у війну за австрійську спадщину.
256 Гертруда була не сестрою герцога Фрідріха, а племінницею, дочкою його старшого брата Генріха Бабенберга.
257Ідеться про угоду між Данилом і королем Белою IV, за якою Бела мав допомагати Романові, котрий став мужем Гертруди, здобути Австрію. Весілля відбулося навесні 1252 р. в замку Гімберг під Віднем.
258 Ідеться про город Особологу і про замок воєводи Герборта Фульштейн.
259 За польськими джерелами, зустріч Данила з папськими послами відбулася наприкінці серпня 1253 p.; враховуючи відстані й повільний темп повернення додому, можна твердити, що Данило прибув до Холма на свято Другої

читати