Завантажити

дворі, очевидно, з феноменальним голосом.
191В Іп. хибно “не восхогьста”, у Хл. “не восхотьвшу”.
192 В Іп. і Хл. хибно “икы связаного”, “аки связаннаго”.
193 Притчі Соломона XV, 25.
194 В Іп. “снhдяться” — буквально, яких з'їдять, знищать.
195 Цього тексту (як і дати) у Хл. нема.
196 Тут, очевидно, сосновий лісок (біля однойменного города?).
197 3 угорських, чеських і польських джерел відомо, що в Ростислава й Анни потім було два сини і чотири дочки: перший — Михайло, бан Мачви (Мачо) та Боснії; другий — Бела, бан Мачви; невідома на ім'я дочка, що була за царями Болгарії — Михайлом І Асенем, потім (?) нібито за Костянтином Асенем (Тихом); друга дочка — Кунегунда, — спершу друга жона чеського короля Пржемисла II Оттокара, потім — чеського магната Завіші з города Рожмберка; третя — Грифіна, жона князя краківського Лестька (Лешка) Чорного; четверта — Маргарита, черницяабатиса. Для генеалогічної послідовності відзначимо, що Пржемисл II Оттокар був си . ном Вацлава І, онуком Пржемисла І Оттокара і правнуком Владислава (Володислава) II.
198 Свого печатника Курила Данило настановив митрополитом київським пізніше, десь восени чи уже взимку 1246/7 p.
199 Нині—озера Свяязьке, Пулемецьке, Луки; на схід від города Володави.
200Цього тексту (як і дати) у Хл. нема.
До цього знаку в Іп. унизу сторінки є така виноска-заголовок: “Оубьение бл (а) говhрнаго великаг(о) кн(я)зя Михаила Черниговьскаг(о) и Федора боярина ег(о) от Батыя ц(а)ря безбожнаго”; у Хл. цього заголовка нема.
201 Неясно, що просив Михайло в Батия — Чернігівську волость (це ймовірніше) чи Київ, де, як видно з Лавр., із весни 1243 p. княжу владу од Батия мав Ярослав Всеволодович, надіславши сюди свого посадника, боярина Дмитра Єйковича..
202 Гробниця з останками Михайла Всеволодовича нині стоїть в Архангельському соборі в Москві. У Михайла, крім відомих з Іп. Ростислава та Романа (Старого, за Любецьким синодиком;
за цим же синодиком, його жоною була Анна, названа також Анастасією), були, за даними “Бархатної книги”, сини Мстислав, Симеон (Семен) та Юрій (Георгій), жона якого невідома. У Лавр. виступає Михайлова дочка Марія, жона Василька Костянтиновича, який мав від неї двох синів — Бориса та Гліба. Існує “Житіє Феодулії” (в черницях — Єфросинії), дочки Михайла Всеволодовича, яка була нареченою княжича Федора Ярославича.
203 Похід цей був викликаний тим, що Данило й Василько допомагали своєму союзникові Конраду І мазовецькому, який вступив у боротьбу за Краків зі своїм синівцем, сином Лестька (Лешка) Білого, Болеславом Стидливим.
204 Всеволод Олександрович був, власне, сином не рідного, а двоюрідного Данилового брата, Олександра Всеволодовича.
205 В Іп. “Лековнии”; за дослідженнями, він був, очевидно, чоловіком сестри великого князя литовського Миндовга.
206 3 літопису неясно, чиїм сином був Михайло; судячи з усього, — це син Ростислава Святополковича пінського, один із тих, кого 17 — 18 років тому Данило захопив у полон (див. текст під 1228 p.); ворожі дії його проти Данила тому цілком зрозумілі.
207 В Іп. хибно “яко и во”, у Хл. “Яковь”.
208 Ідеться про похід Данила (разом з Володимиром Рюриковичем) на Чернігів проти Михаила Всеволодовича наприкінці 1234 — у травні 1235 p.
209 Продовження цього речення відокремлене в Іп. хронологічною вставкою.
210 Відомості про ятвязького князя Скомонда, який здійснював також функції жерця, внесено в літопис після 1285 p., бо в цей час, як свідчать документи, він іще жив.
211 Оскільки Данило підтримував Конрада І мазовецького в його боротьбі з Болеславом Стиддивим, “Лестьковичем”, сином Лестька (Лешка) Білого (див. прим. 3 до 1245 р.), то Ростислав знайшов собі спільників проти Данила в особі матері Болеслава, удови Лестька Гремислави (дочки Інгваря Ярославича) і самого Болеслава, який був йому ще й родичем: одна дочка Бели IV, Анна, була за Ростиславом, а друга, Кунігунда (Кінга, Кінька), — за Болеславом Стидливим. Частина бояр на чолі з сандомирським воєводою Флоріаном (Творіяном) Войцеховичем Авданцем спочатку виступила проти політики Гремислави і Ростислава, але згодом підтримала її, і Флоріан навіть потрапив до полону, пішовши на Данила.
212 В Іп. “не на добро бысть”, у Хл. “на добро бысть”, — протилежний зміст походить, мабуть, від того, кому це знамення вважалося сприятливим.
213 В Іп. “прігьхаша”, “приїхавше”, у Хл. “преехаша”, “преехавше”.
214 За польськими, та німецькими джерелами, Всеволод Олександрович від невідомої жони мав дочку Гремиславу, яку було видано за князя опольського Болеслава І.
215 Керліш — с полонізована форма грецького “киріє елейсон” — господи, помилуй. Вважають, що поляки співали пісню-гімн

читати