Завантажити

Старого (Тонконогого, сина Мешка III Старого), котрий перед цим розбив свого синівця Владислава Одонича, запросив на підмогу Данила й Василька.
97 В Іп. і Хл. хибно “Ветроу”.
98 В Іп. “Пресноу”, у Хл. “Прhсноу”.
99 Села поблизу города Воротславля.
100 Ідеться про військо Конрада І мазовецького.
101 Журавель, пристрій для піднімання моста.
102 Це дата, за Лавр., весілля Всеволода-Дмитрія Юрійовича; він одружився тоді, за Воскр., з Мариною, дочкою великого князя київського Володимира Рюриковича.
103 В Іп., очевидно, хибно “испилися”, у Хл. “исполнилися”.
104 В Іп. хибно “Милославомъ”, у Хл. “Мирославом”.
105 Рчкс—грецька вимова латинського слова rex — цар, король; Бела IV тоді був співправителем Андрія II, свого батька.
106 Ці слова посла, виголошені від імені Бели до оточених галичан, є біблійним текстом, пристосованим до даної ситуації. З подібними словами звертається гучним голосом глашатай (Рабсак) ассірійського царя Сінахеріба до оточеного в Єрусалимі іудейського царя Єзекії (Четверта кн. Царств XVIII, 28—30, 35 або Ісайя XXXVI, 13— 15, 20).
107 В Іп. і Хл. “Бhговаръсови”, “Бhговарсови”.
108 Про фараонові кари див. прим. 21 до 986 р.; тут мається на увазі десята кара — мор (пошесть) серед людей.
109 Фразеологізм із слов'янського перекладу “Хроніки” Іоанна Малали (кн. 17); під час повені ріки Скирту в 525 p. було затоплено місто Едессу, і згодом там знайшли камінь із наведеними словами, що стали прислів'ям.
110 В Іп. і Хл. хибно “преднее”; треба — “предание”.
111 На слугу Данилового; Данило тут уперше називається королем (хоч і не в прямій формі).
112 Поєднання молитов богсродиці та Михаїлу-архангелу може свідчити, що Данило виступив 8 вересня 1231 p.; 6 вересня — день Михайлового чуда, 8 вересня — Друга пречиста, або Різдво богородиці.
113 В Іп. хибно “с нимь”, у Хл. “с ними”.
114 В Іп. і Хл. “Ярославоу”.
115 Як видно, Данила в цей час у Галичі не було.
116 Тобто стояли на городських стінах.
117 В Іп., мабуть, хибно “около Бозкоу”, у Хл. “около Белза”.
118 Михайло Всеволодович' чернігівський.
119 Із Київської землі.
120 Синам Мстислава Мстиславича Удатного, брата Данилової жони (шуринам, шурякам Данила); скільки їх усіх тоді було — невідомо, але не менше трьох. За Новг. І, у нього був син Василін, який помер ще 1218 р., а за Лавр. на з'їзді князів у Києві 1231 р. браї участь Мстислав Мстиславич, — це, мабуть, другий син Мстислава Мстиславича Удатного.
121 В Іп. і Хл. хибно “ни”.
122 Питання про цих болохівських князів, незважаючи на значну літературу залишається проблематичним, їх жодного разу не названо на ім'я, виступаюті вони завжди у збірній формі (див ще прим. 7 до 1234 p.).
123 Очевидно, вилаявся з нахвалянням
124 Ідеться про церкву святого Симеона (Стовпника?) в Шумську.
125 Слова Александра Македонського 5 давньоруського перекладу “Александрії” грецької повісті II—III ст. н. е. пре його життя і подвиги.
126 Тут ця дата особливо недоречна: вона розриває розповідь про перебіг бою.
127 В Іп. і Хл. хибно “Торцьвьскыи”, “Торцескіи”.
328 В Іп. “Аръбоузовичи”, у Хл. “Яръбоуэовичи”.
129 Основне значення слова “взяти” 521 у численних подібних ситуаціях — це пограбувати, а не взяти у володіння.
130 Цих сентенцій нема ні в “Іліаді”, ні в “Одіссеї”; мабуть, походять вони із джерела, де їх приписано Гомеру.
331 Пороки — балісти, метавки, метальні пристрої.
132 Отже, дочка Володимира Рюриковича від невідомої жони була жоною Олександра Всеволодовича; у Моск. літоп. зводі згадується ще син Володимира — Андрій.
133 В Іп. сильно перекручене “вhлъею”, у Хл. “вhдавь ею”.
134 Хоча тут ужито слова “таран”, але цілком ясно, що це була катапульта, метавка, праща.
135 Перестріл — віддаль польоту стріли з лука (70—90 м).
136 Іп. неясно, чому Данило знесилився, — похід його нібито був цілком успішним. Але Новг. І розповідає більше про кінець виправи на Чернігівщину. Михайло Всеволодович не витримав тоді облоги і вийшов із Чернігова. Чернігівці здалися, і Данило посадив тут Мстислава Глібовича, Михайлового двоюрідного брата. Але коли Данило і Володимир Рюрикович збиралися вертатись назад, на них несподівано напав Михайло і “побив галичан без числа”. Сам Данило ледве врятувався і тому хотів іти додому безпечною “лісовою стороною”, тобто Поліссям.
137 Див. прим. 14 до 1231 p.
138 Оскільки після 1228 p. Данило з Васильком дали Межибоже, город у Болохівській землі, Ярославу Інгваревичу, то можна твердити, що

читати