Завантажити

“Bogurodzica”, де є цей приспів.
216 Це був інший Шелв, очевидно, боярин, близький Данилові, бо про смерть першого, воєводи, сказано під 1231 p.
217 Можливо, це той самий “облудний Жирослав”, котрий навесні 1227 p. утік в Угри з Ізяславом Мстиславичем, виступаючи проти Мстислава Мстисла-вича Удатного, тоді противника свого зятя Данила Романовича; пізніше він міг повернутися і стати на службу Данилові.
218В Іп. хибно “eb”, у Хл. “своея”.
219 Данило і Ярослав Всеволодович були “братами” насамперед як князі;
справжнє родичання в них було інше — вони були свояками, бо держали дочок Мстислава Мстиславича Удатного — Анну і Ростиславу (?>.
220 В Іп. “вашихъ”, у Хл. “твоих”;
у першому випадку Данило, очевидно, має на увазі всіх поганих, якими “володіє диявол”, у другому — ця відповідь стосується лише татарина Сонгура, слуги Ярослава Володимировича.
221 Чому Батий називає кумис “чорним молоком”, — не зовсім ясно. Як гадають, слово “чорний” тут має специфічне значення — “підкорений”. “Чорне молоко” — напій, яким той з іновірців, хто його п'є, визнає свою покірність і підлеглість. Вважалося, що хто вип'є кумису, той перестає бути християнином. Пити кумис у хана — велика честь, але греки і руси кумису взагалі не пили: це вважалося богопротивним. Тому з такою гіркотою тут говориться про цю честь.
222 За даними Рашідаддіна, Баракчинова (Буракчин, Борахджин) була першою, найстаршою жоною Угедея. Дітей від неї не залишилося. Після смерті Угедея владу захопила його друга жона, владна і підступна Туракіна (Торегене), яка фактично була великою ханшею близько п'яти років. Саме за її наказом, як свідчить Плано Карпіні, отруїли Ярослава Всеволодовича. Коли в 1246 p. на великоханський трон зійшов її син Куюк, вона й сама померла піі дозріливо скоро, через два-три місяці. , Очевидно, Баракчинова, “велика княгиня”, змушена була тікати від Туракіни до свого племінника Батия, з яким та , ворогувала. Батий, як зауважувалося і (див. прим. З до 1240 p.), навіть не приніс присяги Куюкові. Той виступив був проти Батия, але в поході 1248 p. , помер.
223В Іп. “шедь поклонися (у Хл. Додано “ей”) по обычаю, и присла вина чюмъ і и рече”. Хто прислав вино і сказав? Батий? Баракчинова? Як і в багатьох інших випадках, текст Галицько-Волин ського літопису доводиться розгадувати.
224 За Лавр., першою жоною Ярослава і Всеволодовича була дочка половецького хана Юрія Кончаковича; другою (за , дослідженнями) — Ростислава (?), дочка Мстислава Мстиславича Удатного; , третьою, за Лавр. і Новг. І, Феодосія (в черницях— Єфросинія), дочка князя брянського (?) Ігоря Глібовича; четвертою — невідома за походженням і на ім'я, убита, за Лавр., татарами 1252 p. Феодосія народила вісім синів: Федора (помер молодим, перед весіллям з Феодулією, потім у черницях Єфросинією, дочкою чернігівського князя Михайла Всеволодовича), Олександра (Невського), Андрія (жоною якого була невідома на ім'я дочка Данила Романовича), Костянтина, Ярослава-Афанасія (одружився з Оксинією, дочкою Юрія Михайловича, сина Михайла Всеволодовича), Данила, Михайла (Хоробрита), Василія і дочку Марію.
Олександр Невський, одружений, за Татіщевим, з (Прасковією) (за іншими даними — Олександром), дочкою князя ізяславського Брячислава Васильковича, мав чотирьох синів — Василія, Дмитрія, Андрія, Данила і одну дочку — Євдокію, жону (за дослідженнями) полоцького князя Костянтина Тевтивиловича. Дочка Дмитрія Олександровича Марія була другою, очевидно, жоною Довмонта, князя литовського.
225 В Іп. “о бидh”, у Хл. “о бhдh”;
може йтись і про обиду, і про біду;
гадаємо, що йдеться про кривду, про зневагу, якої зазнав Данило в Батия.
226 Ці два речення (“Тої ж зими... Нурі”) є вставкою, що відокремила попередній текст від наступного; тому й виділяємо їх в окремий абзац.
227 В Іп. “вицькаго”, у Хл. “вицкаго”;
це слово (яке може бути й попсованим) викликало різні думки щодо свого походження, але ясно, що тут мовиться про вісника, герольда, посла-придворного.
228 В Іп. “и хотhния не полоучиши”, у Хл. “и хотеніа не полоучиша”; якщо прийняти текст Хл., то переклад буде такий: “Але того, чого хотіли, вони не досягли”, — і ці слова не ввійдуть у пряму мову.
229 Як виходить, цей Ящелт був спільником Данила у боротьбі зі своїми одноплемінниками.
230 В Іп. “всhдше”, у Хл. “въсhдше”; за змістом треба “съсhдше”.
231 Олег і Лик — одна річка.
232 В Іп. “два варва”, у Хл. “два варьва”; треба — “варма”.
233 В Іп. і Хл. “рожанци”; лук схожий на два великі з'єднані волячі роги; можливо, що вої Данила були озброєні луками-самострілами.
Це, мабуть, прислів'я: дерево, яке падає, не вдержати тонкими палицями;
так само безуспішною буде боротьба з Данилом.
234 В Іп.

читати