Завантажити

пречистої (8 вересня); день пам'яті (успіння) Іоанна Златоустого, Данилового патрона (див. прим. 5 до 1259 p.), припадає на 14 вересня.
260 В Іп. і Хл. “Береньского и Каменецького”, — ідеться про одну, а не про дві особи, про біскупа міста Верони і Кремони, яке й було центром біскупства (єпископату).
261 За польськими дослідженнями подорожей та місць перебування абата Опізо, він був у Данила в Дорогочині у грудні 1253 p.
262 В Іп. і Хл. хибно “погибоша”, “погыбоша”; треба — “побъгоша”.
263 Про чийого двірського тут мовиться — неясно; або про Андрія, Данилового двірського, або про невідомого на ім'я Левового двірського.
264 Баскак — повноважний представник золотоординського хана; мав військову силу і людей, які наглядали за діями місцевих властей, збирали данину тощо. В Іп. “Милhя баскака”, у Хл. “Милhя и баскака”; ідеться, вважаємо, про двох осіб; за іншими міркуваннями — про одну.
265 В Іп. “страны”, у Хл. “станы”.
266 6.ХІІ 1254 Про “зимового Миколу” див. прим. до 1227 p.
267 Згадується битва Мстислава Мстиславича Удатного з уграми 1221 р., про яку йде мова під 1219 p.
268 Афон.
269 Гліб волковийськии, Ізяслав свіслоцький та деякі інші — це дрібні князі, що з'явилися на заході Русі після татарської навали і служили в Данила, який давав їм держати ті чи інші городи — Волковийськ, Свіслоч. У літопису нема вказівок про їхній родовід.
270 В Іп. “не hдоу”, у Хл. “не едоу”: за змістом треба “поhдоу”.
271 Оружники — воїни взагалі, озброєні люди, але частіше, як і в даному випадку, оружниками звалися пішівої.
272 Притчі Соломона XXI, 31.
273 В Іп. хибно “он”, у Хл. “один”.
274 В Іп. “иземь рогтичю”, у Хл. “иэем рогатицю”; оскільки “рогатицю” носили за поясом і кидали и, то це могла бути лише бойова булава. Вона мала форму гранчастої кулі з шипами; усередині її заливали свинцем і набивали на ручку.
275 В Іп. “ста”, у Хл. “сташа”.
276 В Іп. “таль” (заложників), у Хл. “дан [ь] ”.
277 В Іп. “черныя куны и бhль сребро”, у Хл. “черныя куны и бhло сребро”. Це місце можна тлумачити по-різному; ймовірно, що “чорні куни” — це реальне хутро куниць; “біль”, як стало недавно відомо з берестяних грамот, — це горностай, а не білка (див. ще прим. І до 859 p.); срібло, як рідкісна річ у ятвязького населення, тут стоїть на третьому місці.
278 Ці слова наводить Іоанн Малала у своїй “Хроніці”.
279 В Іп. “Инепhрьцh”, у Хл. “Инеперцh”.
280 Як і в інших місцях, мовиться про австрійську спадщину.
281 Пржемисл II Оттокар у 1252 p. одружився з сестрою покійного австрійського герцога Фрідріха II Войовничого Маргаритою Бабенберг, а жона Романа, Гертруда Бабенберг (він був її третім чоловіком), як відзначалося (див. прим. 4 до 1254 p.), була племінницею Фрідріха.
282 Іннокентія IV.
283 За німецькими та угорськими джерелами, у Гертруди від другого шлюбу з маркграфом Германом V (див. прим. З до 1254 p.) був син Фрідріх; його, тоді шестилітнього хлопчика. Бела IV узяв, як виходить з нашого літопису, в заложники до своєї дочки. Дочкою цією могла бути лише дванадцятилітня Маргарита (Маргіт), яку при народженні Бела прирік постригти в черниці, якщо буде вигнано татаро-монголів,і яку саме в час літописних подій відправили до жіночого монастиря, недавно збудованого її батьком на дунайському острові (потім названому на її честь Маргіт); у цьому монастирі-фортеці тримали, отже, й сина Гертруди.
284 Белу.
285 В Іп. “Вереньгврь прирокомъ Просвhль”, у Хл. “Веренгеръ прирокомъ Просвелъ”; воєвода Бернгард Прейсель був прибічником Гертруди.
286 В Іп. і Хл. “Болоховь”; тут ідеться не про город, а про Болохівську землю-область (див. ще прим. 11 до 1231 p. та прим. 7 до 1234 p.).
287 Татарські люди — населения, що було безпосередньо залежне від татар.
288 В Іп. “Жедьчевьева”, у Хл. “Жедечева”.
289 В Іп. “чарнятинци”, у Хл. “чернятинци”; так засвідчується існування города Чернятина.
291 В Іп. “на Корсики”, у Хл. “на Корецку”.
292 В Іп. “соупротивъ ко строузъ”, у Хл. “съпротивь къ струзh”; ідеться про праву притоку Стиру Глушець.
293 В Іп. хибно “выъхавшимъ”, у Хл. “въехавшим”.
294 В Іп. хибно “из”, у Хл. “къ”.
295 Про Миколу Мирлікійського див. прим. 1 до 1227 p. та прим. З до 1235 p.; день пам'яті Іоанна Златоустого (житіє) — 13 листопада, “зимового Миколи” — 6 грудня, отже, в цей період Куремса і облягав Луцьк.
296 В Іп. хибно “во станы своя”, у Хл. “въ страны своя”.
297 Пієтет Данила до Іоанна Златоустого як до патрона-помічника, спорудження надзвичайно багатої церкви на честь цього святого, є доказом

читати