Завантажити

під 1174 p.
420 Звідси знову йде велика цитата із “Слова о законі і благодаті”, пристосована до даної ситуації.
421 Так в Іп.; в Іп. і Хл. помилково “обителниче”, “обилниче”.
422 Iларіон говорив про побудову Володимиром Святославичем у Києві церкви Різдва богородиці Десятинної, де його поховано, тут мовиться про споруджену у Володимирі прадідом Володимира Васильковича Мстиславом Ізяславичем 61 церкви Успіння богородиці, де поховано Володимира.
423 В І. тут ідеться про Георгія (Юрія), тобто Ярослава Мудрого, сина Володимира Святославича.
424 В Іп. тут іде мова про спорудження Софійського собору (“дому премудрости”); краса його переноситься на володимирську церкву Успіння богородиці.
425 В Іп. мовиться про Київ.
426 В Іп. ідеться про церкву Благовіщення богородиці, що її Ярослав Мудрий спорудив над Золотими воротами.
427 Єванг. від Луки І, 28.
428 Додано з І.
429 Iларіон тут і далі говорить про Ярослава Мудрого.
430 Далі в Іпатському списку текст утрачено; зберігся він у Хлєбниковському списку, де теж вміщений не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.
431 В Іп. ідеться про невістку Володимира Святославича Інгігерд-Ірину, жону Ярослава Мудрого; тут ці слова переадресовано Ользі, жоні Володимира.
432 В Іп. говориться про поклоніння імені Христовому.
433 В Іп. “обуть”; в Іп. “обитъ”, у Хл. “обвит”.
434 В Іп. “и жажющим во вьртьпh оглашение”, у Хл. “и жажющим въ оутробь оглаженіе; в Іл. “жаждющіимь оутробї оухлажденіе”.
435 Тут закінчується запозичення зі “Слова о законі, і благодаті”.
436 Після цього в Іп. знов утрачено великий уривок тексту (аж до кінця 1288 p.); зберігся він у Хл., де знову вписаний не на своєму місці; переклад друкуємо з втяжкою.
437 Ідеться про те, що Володимир спорудив тут нові укріплення-стіни, бо город Берестій відомий ще з XI ст.
438 Євангеліє апракос (грі "алоохтоу — святковий день) і Апостол апракос містять тексти, розподілені на кожен день в такому порядку, в якому їх читають під час богослужіння на протязі року (за “зачалами”); порядок тут інший, ніж у тетроєвангелії (четвероєвангелії); Паремія (гр. лаооі|ліа — притча), Паремийник (Паримійчик) — книга вибраних текстів, насамперед зі Старого завіту, які читають головним чином на вечернях перед великими святами і неділями; про який Соборник тут говориться — невідомо, це, очевидно, якийсь збірник церковних текстів.
439 Завіса — тканина, якою завішують царські врата зсередини вівтаря. У давнину, коли справжніх іконостасів у церквах, як правило, не було, вівтар відокремлювався від середньої частини храму дерев'яною оградою, і вся вона запиналася завісами; особливо пишною робили центральну завісу перед царськими вратами.
440 У Хл. “жьженого золота” (див. прим. 7 до 1252 р.).
441 Покров —див. прим. 23 до 1146 р.
442 Індитія — див. прим. 22 до 1146 p.
443 Паволока — див. прим. 9 до 907 p.
444 Деісус — див. прим. 7 до 1175 p. Пролог, або Синаксар — збірник коротких житій, розміщених у хронологічному порядку на кожен день року, а також слів і поучень.
445 Мінеї, Четьї-Мінеї — збірник поширених житій, так само розміщених у хронологічному порядку, слів, поучень, легенд тощо.
446 Тріодь (Пісна і Цвітна), Октай (Октоїх, Осьмогласник), Єрмолой (Ірмологіон), Служебник — різні типи богослужебних книг.
447 Намісна ікона (храмова) — ікона святого (або празника), в пам'ять якого збудовано церкву.
448 Шия — основа церковної бані.
449 Ідеться, власне, про похорон Володимира у квітні 1289 p.
450 Бояри Володимира Вэсильковича.
451 Мстислав пригадує Юрієві похід у грудні 1287 р. на ляхів, коли хворий Володимир у присутності татарських ханів Телебуги і Алгуя оддав Мстиславові своє князівство.
452 Ловче — подать на утримання княжих ловчих, мисливців.
453 Тобто, Мстислав замінює цією податтю тілесну кару.
454 Лукно — міра місткості сипких тіл і меду; в XI—XIII ст. приблизно 24 кг (меду).
455 Адміністративне городи ділилися на десятки, сотні й тисячі душ (чоловічих).
456 Ці два речення в Іп. неправильно вписані далі, після слів “щоби з ними він мир держав”; вірно вони вміщені в Хл.
457 У літопису чітко розрізняється саме місто і город-замок; далі виступають міщани, мешканці міста (мhстич'h) і залога замку—городяни (горожаны); взагалі слово “город”, “град”, яке безліч разів зустрічалося попереду, найчастіше означало укріплений феодальний замок-двір, навколо якого зосереджувалися села; рідше слово “город” у літопису означає суто військову споруду — укріплений сторожовий пункт (особливо на

читати