Завантажити

науку торгової практики. Там пробував Готлiб i досi. Сцена з сином по скiнченнi нормалок перший раз створила очi батьковi, розгарячкованому грошовими спекуляцiями. Вiн побачив, що його син, попри всiм лiнивствi, попри всiй оспалостi, близькiй до iдiотизму, вмiє бути таким упертим, таким завзятим, що йому аж страшно стало. Довгi часи стояла Германовi перед очима маленька, груба, буцмата фiгурка його сина з низьким чолом, щетинистим, вгору стирчачим волоссям, з грубими, посинiлими зi злостi губами, з маленькими сiрими очима, в котрих палала така тупа завзятiсть, така злоба i лютiсть, якої вiн досi нiколи не бачив у дитини. З затисненими кулаками i з страшним криком Готлiб кидався на нього, сам не знаючи чого. Напад лютостi небагато рiзнився у нього вiд нападу епiлепсiї.
Але спекуляцiйна гарячка Германа тодi ще зовсiм була не устала. Готлiб успокоївся, поставивши на своїм, хоть з лиця його, - ее Герман аж тепер побачив, - нiколи не сходила понура упертiсть iдiота, котра знов часом напруго переходила в безмисну, iдiотичну веселiсть. Друге, що Гермай вiдтепер мав час розважити на своїм сину, - се була жадоба грошей, - нi, жадоба розкидання їх. Вiн купував рiзнi забавки i тут-таки псував та товк їх, книжок, бувало, на курс у нього переводилося бiльше копи, одежа щезала на нiм, мов на огнi, - одним словом, Готлiб вiдмалу перемiнювався поволi в якогось кобольда, в якогось духа-мучителя, котрому все на завадi, все в дорозi i котрий все старається змести i знищити, до чого тiльки може руку приложити. Стiни в його покої повнi були дiр, виверчених в мурi ножиками, а тут-таки, в тих дiрах, виднiлися ще поламанi вiстря ножикiв. Слуги i служницi мали з ним iсте пекло: нiколи не дав їм спокiйно перейти попри себе, щобнешвякнути батогом, не вдарити каменем, не бризнути болотом. Герман, котрий дуже рiдко бував дома i котрого Готлiб впочатках трохи боявся, не знав або мало знав о тiм; аж сцена вищезгадана створила йому очi. Та й тодi вiн над тим так багато не застановлявся. "От дитина, - погадав собi, - звiсна рiч, живе, вразливе". Вiн успокоївся, вiддавши його до склепу свого знакомого, блаватного купця Менкеса. Та недовго тривав його спокiй. Син i тут не переставав бути тим, чим зробила його напiв природа, а напiв виховання матерi, i дуже часто Германовi приходилося слухати жалоб других суб'єктiв, ато i самого принципала, дуже часто приходилося йому сплачувати значнi суми за шкоди, яких понаробляв його син в рiзних мiсцях.
Але поволi-поволi, з ростом маєтку, потухала спекуляцiйна гарячка в Германовiй кровi. Вiн тепер уже став найпершим багачем помiж всiми бориславськими капiталiсiами. У нього було кiлькасот власних ям, кiльканадцять дестилярень, на нього працювало кiлька тисяч робiтникiв, працювало пiд надзором невмолимих неробiв-жидiв, котрим Герман за те тiльки i платив по 40 - 60 кр[ейцерiв] денно, щоби наганяли робiтникiв до роботи вiд рана до ночi. За 15 лiт вiд часу почину бориславської спекуляцiї Герман закупив бориславську домiнiю i ще кiлька шляхетських посiлостей в околицi i став уже дiдичем. Але разом з тою щасливою хвилею, коли се сталося, настав в життi Германа новий, зразу дуже мало видний, але все важний зворот. Його очi, досi заслiпленi тiльки одною жадобою, занятi тiльки шуканням одного - багатства, тепер, найшовши його, почали оглядатися навкруги,почали пильнiше роззирати всi обставини, серед котрих текло життя Германа. Той, так сказати, критичний зворот не надiйшов разом, не став нiколи дотепер надто сильний, але все-таки багато вражень, котрих Герман вперед недобачував, пiдпадали йому пiд очi, будили його увагу, мутили потрохи супокiй i, падучи поволi, незначно, час вiд часу, мов краплi холодної води на розiгрiте тiло, разили його глибоко, лютили i перероблювали цiлу його вдачу, весь свiтогляд.
Окрiм дивної натури сина,котра перша звернула на себе його увагу, вiн швидко покмiтив, що i його жiнка в своїм родi не менше цiкаве i сумне явище, i коли темперамент сина не мож було назвати iнакше, як хоробливим, - то i вона зовсiм не була нормально розвита. Ожепившися з нею, Герман вiдразу кинувся до своїх дiл, з головою потонув в них i не бачив, як жива, бєсiдлива i яко-тако привiтна дiвчина, з котрою вiн оженився, перероджувалась, перемiнялася поволi в зовсiм другу, не подiбну до першої. Вона зовсiм не була образована, а доки ще незабезпечене становище Германа наганяло їй страх о будущу долю i заставляло до якої-небудь роботи, доти i до людей була подiбна. Але швидко маєтковий стан Германа полiпшився, йому нiчого, було боятися о будущий хлiб, - сам не знаючи, як i коли, вiн став жити вигiднiше, в поряднiй, хорошо мебльованiй хатi, став держати слуг, конi, далi закупив в Дрогобичi кiлька камениць на власнiсть, - i тут життя його жiнки пiшло зовсiм другою дорогою. Всяке заняття" всяку роботу вона покинула, стала їсти смачно i багато, немов хотячи винадгородити собi давнiшi часи недостатку. Строї занiмали її якийсь час, i вона видавала на них немало грошей. Але чим дальше в лiта, тим бiльше вона

читати