Завантажити

класичним зразком self-made woman, наскільки це можна говорити про двадцятип'ятирічну дівчину. Вона всього досягала виключно завдяки своїм зусиллям – вирвалася з гнилого провінційного містечка і вступила до найкращого вузу регіону, вже на першому курсі завоювала повагу викладачів та однокурсників, блискучо закінчила виш і, відмовившись від аспірантури, вирушила підкорювати місто. Їй досить швидко це вдалося, ні, вона не стала зіркою, бо не прагнула цього, просто знайшла нормальну роботу, яка їй подобалася, хоча й не приносила багато грошей та винайняла непогану квартиру. В неї не було жодного таланту, що гнітило її найбільше, але вона була цілеспрямованою, працьовитою і могла бути чарівною, це все компенсувало.


2

Мар'яна не була яскравою красунею чи відвертою сексуальною курвою, не мала і чудової фігури (особливо була незадоволена формою своїх грудей), однак була досить симпатичною, мала гарні блакитні очі і загалом подобалася людям. Вона зустрічалася з різними чоловіками – гарними, розумними, талановитими, заможними, одруженими, працьовитими, дотепними (окрім дурних і самозакоханих, яких вона терпіти не могла), однак жоден з них не залишав жодної пошкрябини на її серці. Навіть якби вони хотіли, їм би все одно це не вдалося – вони були інородними тілами, а її захисний механізм працював безвідмовно. І лише одного разу він не те щоб відмовив, швидше був відключений нею самою – так в її юному житті з'явився В_І_Н – Максим. В_І_Н був симпатичним, розумним і дотепним водночас, з Н_И_М Мар'яні було легко, здавалося, що їхні зазубни і западинки вдало сходилися, Й_О_Г_О вона підпустила як нікого близько і навіть по-своєму кохала. Перша непомітна навіть озброєному оку, тріщинка з'явилася тоді, коли вони прийняли доленосне рішення жити разом, тоді вона по-справжньому і відключила свою сигналізацію, вперше вона поводилася не так як завжди і майже «втратила голову».
Спочатку все було просто чудово, аж занадто, аби бути правдою. Найзвичайнісінькі побутові речі, як-то приготування їдла, прання зловонних шкарпеток і трусиків, прибирання малесенької квартири зі старими важелезними меблями і низькою стелею, похід в „супермаркет” з довгими чергами, мінімальним вибором та здирницькими цінами здавалося органічним продовженням і породженням їх кохання. Додатковим оманливим чинником був і неймовірно чудовий та пристрасний секс. Бажання близькості захоплювало їх серця та в найнесподіваніших місцях, однак їм було байдуже і навіть найогидніша громадська безкоштовна параша чи більш-менш безлюдна місцина міського парку часом здавалася шикарним ложем з пелюстками троянд, балдахіном та шовковими простирадлами. У Мар’яни вперше в житті з'явилася якась подоба переконання, що світ став трішечки кращим, гармонійнішим, добрішим до неї. Тоді їй справді хотілося аби це сталося.
Однак не сталося. Час спливав. Шкарпетки „половинки” потроху почали підозріло тхнути, з'ясувалося, що з нечищеними зубами цілуватися не прикольно, розкидані по кімнаті речі чомусь почали страшенно дратувати, а головне – закралася підозра, що один любить/дає/цінує більше, ніж інший. Виявилося, що їх зазубни не так вже й пасують, що в чималій кількості питань їх думки розходяться, що „кохання усього життя” насправді вкрай егоїстичне, не розуміло її і не підтримувало.
Не те, щоб Мар'яна розчарувалася, просто все стало майже як завжди. Щоправда, довелося пройти всі стадії затухання стосунків. Сексу стало катастрофічно менше – з трьох-чотирьох „заходів” за день – до одного на тиждень/місяць. Оригінальних поз і місць теж поменшало і врешті-решт „акт близькості душ і тіл” перетворився на банальний „акт гігієни”.
Тріщина розповзалася на очах. Мар'яна врешті-решт оговталася і зі злою посмішкою на обличчі знову констатувала, що навколо – всі підараси (козли, суки) і любов, насправді, схожа на дим від паленого листя – поступово розвіюється та залишає по собі бридкий сморід, що надовго в'їдається в шкіру.
Настала закономірна епоха сварок. У хід йшли слова і фрази старі, як саме людство: „я витратила на тебе аж 3 місяці\роки\усе життя, а ти...”, „правду казала моя мама/поруга...”, „курва”, „імпотент” і т.ін. Кілька разів доходило до розмахування руками, але все обмежувалося кількома синцями на руках чи ногах. Почалися походи „наліво”, а точніше, в інші місця, де „слухали” і „розуміли”, хоча до справжньої фізичної зради ніхто з них так і не вдався, не тому, що не наважився, а тому що не знайшлося підходящого об'єкта.
Так малесенька пошкрябинка на порцеляновому янголятку, що символізувало їх нетлінну любов, розрослася не просто до розміру Великого Каньону, а почала вимірюватися світловими роками. Таких, здавалося б, близьких та „створених один для одного” людей вже мало що об'єднувало, не рахуючи скромного спільно нажитого майна – від привезеної з моря мушлі до нервового некастрованого кота. Мар'яна мільйон разів хотіла Й_О_Г_О кинути, кричала, іноді плакала і трішки страждала. Але раптом потім все

читати