
Електронна бібліотека/Проза
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
якось згладилося, вони ніби повністю притерлися, це вже було не те шалене кохання, а щось навіть більше схоже на дружбу, а точніше – типове життя сімейної пари після багатьох років шлюбу. Вони ніби визнали цей факт, змирилися і все стало трішки простіше, тепліше, душевніше. Мар'яна нарешті повністю повернулася до свого справжнього життя, з яким вона примирилася багато років тому, а з Максимом вони так разом і окремо водночас прожили останні чотири роки…
4
……. Головна проблема, над якою билася Мар'яна, полягала в тому, що після стількох років наполегливого тренування, вона все ще могла ВІДЧУВАТИ щось подібне до будь-кого, і навіть те, що Саша була дівчиною, лякало значно менше. Може тому, що Мар'яна всерйоз над цим не замислювалася, а може їй було справді байдуже. Серед її досить непоганих знайомих була парочка дівчат, які багато років жили разом – милі такі дівчатка, так ніжно кохали одна одну. А ще було кілька знайомих, в минулому яких можна було знайти пікантні бісексуальні подробиці. Однак Мар'яну це ніколи навіть не інтригувало, можливо це було пов'язано з її неприязню до жінок, яка підступно закралася в дитинстві, а можливо просто не виникало гострої потреби, однак вона жодного разу навіть не цілувалася з дівчиною по-справжньому (що в наш час, в принципі, стало однією із найзвичайнісіньких речей). І лише одного разу, коли їй було років п'ятнадцять Мар'яна відчула щось віддалено схоже на бажання це зробити – вони з найкращою подружкою на якесь свято свого провінційного містечка випили аж по дві пляшки «Бренді-коли» і не на жарт сп'яніли. Подружка на ім'я Оксана була не те щоб гарною, однак мала досить екзотичну зовнішність – великі карі очі, широчезні губи і ніс та надзвичайно кучеряве волосся, якби її і так смаглява шкіра була трішки темнішою, вона б однозначно була вилитою мулаткою. В дитинстві за цей набір генів їй діставалося чимало жартів та підйобувань з боку одноліток, однак з часом ця середземноморська квітка потроху розпустилася і своїм тропічним ароматом почала шалено вабити чоловіків різного віку, які перетворювалися на безпорадних комах. Оксана дуже швидко зрозуміла переваги своєї зовнішності та владу, яку це давало їй, а тому почала одягати ще коротші спіднички, безбожно виляти стегнами та диявольськи стріляти очима в будь-яку потенційну жертву. Дивно, але це не вбило міцну дружбу між Оксаною та Мар'яною, хоча в порівнянні з такої кокеткою остання і виглядала абсолютно сірою мишкою на яку ніхто не звертав увагу. Ще більш дивно, що Мар'яну такий стан речей абсолютно влаштовував, адже їй навіть в п'ятнадцять років не хотілося «позажигати» з хлопчиками, не тому, що вони її взагалі не цікавили, просто в усіх них вона бачила занадто багато вад, які просто не залишали шансів «запасти» на них. Тож все було чудово, і лише того звичайного теплого святкового вечора, коли Оксана, яка перебувала в середньому ступені сп'яніння, міцно обійняла Мар'яну і поклала їй голову на плече, та подивилася на пухкі губи, які знаходилися так близько і несподівано подумала: «Цікаво, які вони на смак, невже приємні, може спробувати?». Але вона відразу ж дала собі відповідь і навіть здригнулася, не від відрази, але від якогось неприємного глибокого відчуття, яке в той момент вона так і не змогла оформити в подобу чіткої думки - «Бренді-кола» ж бо хилила на сон.
Найбільше ж Мар'яну відштовхувала істеричність, характерна практично всім особинам жіночої статі. «Навіть один ПМС витримати проблематично, а то терпіти аж два! А ще усі пов'язані з цим перепади настрою та бажань, усі їх метання з одного полюсу на інший, ця їх клята непостійність! Ні, це занадто!». Мар'яні, дуже стриманій і самодисциплінованій, з потужним внутрішнім стрижнем волі, взагалі було складно уявити умови за яких вона б позбулася своєї давньої відрази до особин з нестабільною психікою та схильністю до недолугих драматичних побутових міні-вистав. Особливо ж її дратували чоловіки з подібними тенденціями. Вони траплялися їй кілька разів, про що Мар'яна завжди згадувала з неприємним здриганням. Вони вважали себе творчими особистостями, вільними митцями і дозволяли собі вчинки, ніби то притаманні цим поняттям. Таких Мар'яна вважала підарасами (не плутати з сексуальною орієнтацією), відшивала відразу і в доволі різкій формі, адже навіщо їй був чоловік, який в істериці бив би посуд на кухні через те, що вона ніби то не розуміє його тонкої мереживної душевної конструкції?
Однак попри всі ці переконання та, здавалося б не дуже вдалий гомо еротичний епізод, Мар'яна все ж могла зрозуміти лезбійок, вона була переконана, що ними в першу чергу рухають почуття, бажання кохати, а відтак вважала їх абсолютно нормальними людьми і ніколи не зарікалася ні від чого подібного. Це все була теорія і навіть тоді, після надзвичайно сильного враження, яке справила на неї Саша, Мар'яна не сприймала це як початок ЧОГОСЬ ТАКОГО, ні, це було інше. Це був чистий естетизм, як червоно-зелено-помаранчевий листочок, який падає на алею,
Останні події
- 30.04.2025|09:36Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса