Завантажити

оболонці…



9


Здавалося б, всього цього мало б вистачити, Мар'яна зібрала гігантський масив матеріалу для опрацювання (навіть найдосконалішому процесору знадобилося б кілька людських життів), можна було б і заспокоїтися. Але схоже, що цей фільм був настільки поганим, що вона просто не могла від нього відірватися. Тож шоу продовжувалося, тільки тепер набуло ще більших ознак фарсу.
Спочатку несвідомо, а потім навпаки - «на показ» Мар'яна почала горнутися до Максима «і тілом, і душею». Вона так втомилася від усього цього безглуздя, що сприймала свої вчинки лише краєчком свідомості. Ним вона розуміла, що усього б ЦЬОГО не було, якби вони з Максимом як і раніше шалено кохали одне одного (або хоча б В_І_Н кохав її як раніше, адже вона, звісна річ, робила це сильніше, ширше, глибше і інтенсивніше). Аби зникла вся ця взаємна дратівливість, прірва нарікань, дрібні образи, грубість та бурхливі сварки. Аби вони знову кохалися так же пристрасно, часто, спонтанно і в незвичних місцях. Якби вона була все так же закохана і задоволена як раніше, вона б нікого не помічала навкруги, окрім Н_Ь_О_Г_О і навряд чи настільки була б поневолена Ї_Ї образом (але ж, блядство, який безперспективний вибір об'єкту вона зробила!). Але все було інакше і Мар'яна якось відчайдушно і водночас приречено на провал намагалася все повернути за кілька днів. Вона з останніх сил намагалася переконати себе, що знову зможе стати беззаперечно щасливою з Н_И_М і автоматично забути Ї_Ї.
Мар'яна горнулася до Максима, ніжно цілувала, тобто робила все те, що робила кілька років тому практично в такій же компанії. Але цього разу, все було інакше, тепер вона робила це частіше і пристрасніше, коли Саша була неподалік. Коли Мар'яна помітила це за соболю,0 то навіть не здивувалася, вона просто втомилася це робити, тож безпристрасно зафіксувала, і з дивною впертістю продовжила свої дії. Вона цілувала Й_О_Г_О і шукала поглядом Ї_Ї. Це було неосяжно, неймовірно тупо, майже збочення. «Навіщо? В чому я хочу Ї_Ї переконати, що в мене все гаразд, що я щаслива, що так Ї_Й і треба, падлюці? Смішно! Та В_О_Н_А мало переймалася фактом мого (не)існування і тим більше абсолютно не підозрює про мої дивні фантазії і почуття!!!». Насправді, Мар'яна була невидима, вона була привидом, який у відчаї блукав навколо, був всюдисущим, але його ніхто не помічав, він страждав від цього, але ще більше мучився тим, що не може всього цього полишити, щось надпотужне і непереможне тримало його між світами.
++++

Так, їх останній спільний день, без сумніву, був особливим. Так завжди – проводиш з кимсь певний час і вже стає сумно з ним розлучатися. Велика група знову розділялася надвоє – одна частина продовжувала свою подорож, інша – залишалася. Як не складно здогадатися, Мар'яна залишалася, така вже в неї була проклятуща міцна коренева система. «Дівчинка-що-залишається, бля!» Потроху від'їжджали автомобілі, інші – «пролетарі» з великими наплічниками потроху вирушали до автобусів, які стояли метрів за п'ятсот – там де було асфальтове покриття. Люди прощалися один з одним в загальній піднесеній і теплій атмосфері. Сутеніло швидко, Мар'яна стояла похнюплена серед натовпу, який обіймався і розціловувався, іноді приймала участь в цій груповусі, але всіма своїми думками була в іншому місці. Несподівано краєм ока вона помітила як поруч пробігає Саша. В_О_Н_А цього вечора була в білому светрику, який Ї_Й дуже личив. Більше часу на сумніви не було. До кінця не усвідомлюючи того, що робить, Мар'яна в останню секунду встигла схопити Ї_Ї за руку. Саша відразу спинилася, повернула голову, мовчки подивилася Мар'яні в очі і нічим не видала свого здивування. Все ще тримаючи Ї_Ї за руку, Мар'яна сказала єдину фразу, яка на ту мить була в її голові:
- Ти як завжди була чарівна.
Саша посміхнулася і зі здивуванням в голосі промовила:
- А вы что, дальше не едете?
Мар'яна зам'ялася, вона не знала як коротко пояснити Саші, чому вона залишається тут, а Максим їде далі, а довго їй не хотілося про це розповідати, часу було обмаль. До того ж, їй стало дещо неприємно, її дратувало, що варто двом людям стати парою, як їх вже не сприймають як самостійні бойові одиниці, ярлик «дівчина/подружка того-то» шкрябало її самолюбство. Але в цьому випадку все було зрозуміло, Саша вже давно і досить добре знала Максима, натомість її, Мар'яну бачила втретє і не знала про неї нічого, окрім імені. На жаль. Тому Мар'яна відповіла коротко, нічого більше не пояснюючи і не уточнюючи:
- Ні.
- Жаль.
Мар'яна скривилася в іронічній посмішці, але лише на мить, адже Саша несподівано піднялася на пальчики, поцілувала Мар'яну в щоку, обійняла обома руками за шию і завмерла на декілька секунд. В_О_Н_А виявилося настільки маленькою, що Мар'яна почувалася величезним і незграбним гобліном. А ще в її голові двадцять п'ятим проскочив кадр з диснеївського мультфільму, коли Красуня намагалася танцювати з Чудовиськом, а він згріб її своїми

читати