Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила сама Анетта Антоненко. 

"Ця відзнака є визнанням вашого особистого внеску у популяризацію сучасної французької та франкомовної літератури, зокрема в рамках вашої діяльності як директора видавництва, організатора культурних подій навколо книги та зустрічей з фахівцями в галузі літератури та книговидання. Вона засвідчує вдячність Франції за вашу відданість справі поширення французької мови та культури".
(З листа Посла Франції в Україні Етьєна де ПОНСЕНА)

Мені надзвичайно приємно було отримати листа про присвоєння мені звання Кавалера Ордена Мистецтв та Літератури. Сказати, що я вражена, - не сказати нічого. Проте... декілька рядків про мою життєву історію.

Моя любов до Франції почалась ледь не з пелюшок. І все завдяки моєму батькові, який назвав мене французьким іменем (вплив незабутнього Ромена Роллана "Зачарована душа"). Мій тато обожнював книги і навчив мене читати, коли я мала три роки. Старт він мені задав високий і, гадаю, що його сподівання я здійсню усі...
Першою книжкою була славетна історія про Піфа, або "Веселі пригоди Піфа", неймовірно яскраве ілюстроване видання для малят (таких, як я, "ранніх читачів"). Потім мене захопили Дюма, Жюль Верн, Жорж Санд, Золя, Гюго, Мопассан, Франсуаза Саган. Останні роки мій улюблений Eric Emmanuel Schmitt (авжеж, у видавничих планах ще багато цікавезних книжок і письменників). Усіх згаданих вище авторів я прочитала в перекладі (і то було повне зібрання творів). Навіть дивуюся, що я це подужала (мені 13-ий минало)...
Не менше мене захопило французьке кіно (з Аленом Делоном та Анні Жирардо фільми передивилася вже десятки разів і майже напам´ять вивчила). Досі віддаю перевагу саме французькому кіно.

А ще велику роль у моєму житті зіграв Юрко ПОКАЛЬЧУК, мій хресний батько, наставник та радник по життю. Він обожнював Париж і навчив мене його любити.
Таких "випадковостей-збігів" є дуже багато в моєму житті.
Те, в чому звучить витончена і красива французька мова, стає для мене рідним та чарівним.
Так чарівно до мене прийшла франкофонна канадська література і зайняла міцні позиції в моєму видавництві.
І навіть трохи дивно, що я не володію мовою... але мені це не заважає.
Я вдячна Анн Дюрюфле, колишньому Раднику з культури Посольства Франції в Україні, яка рік тому зателефонувала і сказала: "... вважаю, що саме ви за десятиліття роботи достойні Ордена Мистецтв та Літератури", - написала Анетта Антоненко.