«За письменницьку майстерність і чуттєвість, з якою виражено глибину японської душі», — з таким формулюванням 1968 року Нобелівську премію з літератури присудили Яcунарі Кавабаті. Його номінували на премію вісім разів поспіль — з 1961 року.

Романи «Країна снігу» і «Тисяча журавлів» відображають захоплення автора японською поезією хайку й філософією дзену. Вони чуттєві, настроєві, споглядальні, завжди наче трохи незавершені — втім глибоко зворушують читачів і читачок.

«Країна снігу»

Японія 1930-х років. На засніжений провінційний курорт приїжджає столичний естет Шімамура. Він уповільнюється і безцільно спостерігає за життям навколо. Його почуття коливаються між двома жінками — гейшею Комако і мовчазною красунею Йоко. Невисловлена пристрасть і безмовна туга, заховані серед снігу та споглядальної втіхи, залишають фінал відкритим — у характерному для Кавабати стилі.

«Тисяча журавлів»

Післявоєнна Японія. Напозір легка й гармонійна чайна церемонія приховує напругу між всіма присутніми й оголює біль. Кікуджі проживає втрату батька й водночас відчуває незбагненний потяг до його колишньої коханки. Кавабата розгортає не динамічний сюжет, а крихкий, наче порцелянові чашки, емоційний стан — вразливість перед привидами з минулого. Тиха історія, де головне сказане мовчанням.

Книга «Тисяча журавлів» доповнена Нобелівською лекцією автора «Я, моя Японія і краса» в перекладі Юлії Осадчої, яка також привела у відповідність усі японізми — згідно з системою транскрипції і транслітерації, схваленою на засіданні методичного семінару колективом викладачів-японістів кафедри китайської, корейської та японської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2011 року.

Обидві книги вже доступні до передзамовлення на сайті видавництва.