Для когось ця книжка стане одкровенням, яке зазвичай замовчувалося старшими, причиною дізнатися більше про обставини, в яких жили (чи то виживали) прародичі, та екскурсом у минуле, що майже не представлене в сучасній літературі. Це історія про любов, людяність і прощення – цінності, що дозволяли протриматися, незважаючи на бурхливі часи, коли вибивали з-під ніг землю, правду та пам’ять. Обкладинку створила Мар’яна Савка, взявши за основу родинний артефакт, хустку, що належала її бабуні.

На трьох Мартах тримається структура роману, прототипами двох з них стали мама та бабуся авторки, ще одна Марта – це збірний образ. Три жінки, три кохання одного чоловіка серед життєвих штормів намагаються втриматися на плаву. Буремні часи війни, колгоспного ярма, репатріації переплели їхні долі в одне полотно, з якого не висмикнеш жодної нитки. 

Ця родинна сага — охоплює ціле століття, що прокотилося грозами понад маленьким західноукраїнським селом, з усіма його жахіттями, з його катами і добрими людьми. Життя буде тривати, коли є ті, хто готовий іти на жертви, берегти внутрішнє світло попри темну епоху, рятувати інших від смерті і безнадії.

Ірина Савка розповідає: «Кожне село має історії, які боїться озвучувати. Ці теми не звучать в літературі. Коли на зміну полякам прийшли енкаведисти, коли тривали розкуркулення, війна, депортація, – зламані долі і втрати торкнулися кожної родини. В основу книжки лягли правдиві епізоди, які почула від своїх батьків, односельців. Мені хотілося показати життя українського села в минулому столітті, його побут, культуру, атмосферу. Важливо, щоб ці скромні прості люди лишилися не лише у приватній пам’яті. Я писала, як мені йшло, відтворювала минуле і проживала заново досвіди свого роду».

«У книжці впізнаю безліч історій нашої родини, історії села, в якому мама народилася. З неї дуже чітко проступає і моя бабуся, і моя мама, і мій дід, якого я не знала. Тут порівну і веселого, і сумного. Крізь книжку прокочується минуле століття, всі «радощі» якого моя родина спізнала. Тут сплетені воєдино усі: батьки, діти і родинні таємниці», – доповнює Мар’яна Савка. 

«Ідея намалювати хустину з’явилася дуже чітко. Моя бабуня, яка є прототипом однієї з трьох Март, завжди носила хустку. Сільський соціум зобов’язував до цього, заміжня жінка не мала права ходити з непокритою головою. Я малювала аквареллю, на обкладинці хустина вицвіла, розмита дощами, крізь полотно проходять різні епохи, знаки часу відбилися на тканині. Мамі сподобалася ця метафора», – ділиться видавчиня про роботу над обкладинкою. 

Ірина Савка — українська письменниця, викладачка музики. Отримавши музичну освіту, навчала дітей теорії музики, сольфеджіо, викладала музичну літературу, вела хори, вокальні ансамблі у містечку Копичинці на Тернопільщині. Дебютувала в 2013 році збіркою оповідань «Осиний мед дикий», що вийшла у «Видавництві Старого Лева». Книжка потрапила у «довгий список» конкурсу «Книга року ВВС-2013».^. Наступні видання: збірка новел «Шипшинове намисто» (2016) та оповідань «Казки-горошинки» (2017).